Парашутний спорт, вигляд авіаційного спорту, що включає стрибки з парашутом з різних літальних апаратів — літаків, вертольотів, планерів, дирижаблів, аеростатів і ін. У сучасну програму змагань по П. с. входять: одиночні і групові стрибки на точність приземлення (у круг-мішень радіусом 10 м-коду з висоти 600—1500 м-коду ); одиночні стрибки з виконанням в вільному падінні комплексу акробатичних фігур (висота 2000 м-коду ); затяжні одиночні стрибки, що виконуються із затримкою розкриття парашута (висота не обмежена); групові комплексні стрибки з передачею естафетних паличок у вільному падінні і приземленні в круг-мішень (висота 2400 м-коду ); групові акробатичні стрибки з побудовою у вільному падінні заданих фігур (висота 2400—4000 м-коду ); парашутне багатоборство — стрибки на точність приземлення стрілянина з малокаліберної рушниці, крос, плавання.
П. с. зародився в кінці 20 — початку 30-х рр. 20 ст Масовий розвиток П. с. в СРСР почалося з 1930. З 1932 стали реєструватися всесоюзні рекорди по П. с. У 1934 Осоавіахимом засноване звання «Майстер парашутного спорту СРСР». У 1935 створений Центральний аероклуб СРСР, що об'єднав аероклуби і парашутні станції в різних містах країни; проведені перші всесоюзні змагання по П. с. Становлення і розвиток сучасного П. с. пов'язані з діяльністю Осоавіахима (згодом — ДОСААФ СРСР), з іменами перших майстрів спорту — Л. Р. Мінова, Я. Д. Мошковського, Би. Н. Петрова, Н. А. Евдокимова, Н. А. Острякова, М. Р. Забеліна, Н. А. Камневой. У 1948 організована всесоюзна секція П. с., яка в 1960 увійшла до складу Федерації авіаційного спорту СРСР. У 1966 створена самостійна Федерація П. с. СРСР. З 1949 регулярно проводяться чемпіонати СРСР по П. с. У 1935—73 відбулося 19 чемпіонатів. У 1950 при Міжнародній авіаційній федерації (ФАЇ, засновано в 1905) створена парашутна комісія, на яку покладено керівництво розвитком П. с. в світі і проведення світових чемпіонатів (у 1973 комісія об'єднувала національні організації понад 60 країн). У 1951 відбувся 1-й чемпіонат світу по П. с. (Югославія). З 1954 в чемпіонатах світу (проводяться раз в два роки) беруть участь радянські спортсмени, в 1954—72 на цих змаганнях вони 8 разів перемагали в особистій першості і 6 разів в командному. Неодноразовими чемпіонами і рекордсменами СРСР і світу по П. с. було заслужених на майстрів спорту Ст Р. Романюк, Т. Н. Воїнова, Ст Би. Гурний, Л. М. Ереміна, О. Н. Козаків, Ст С. Крестьянников, І. І. Савкин, А. А. Осипов, Н. І. Пряхина, Ст М. Селіверстова, П. А. Сторчиенко, І. А. Федчишин, Л. Г. Ячменев і ін. На 1 січня 1974 радянським спортсменам належав 21 з 23 зареєстрованих ФАЇ світових рекордів (серед них видатне досягнення Е. Н. Андрєєва — 24 500 м-код у вільному падінні); ФАЇ передбачає 46 видів стрибків, по яких реєструються світові рекорди. За кордоном П. с. широко розвинений в США, Франції, Чехословакії, ГДР(Німецька Демократична Республіка), Канаді, Югославії, Польщі. У 11-м-коді чемпіонаті світу (1972, США) брали участь команди 39 країн. Серед зарубіжних спортсменів — чемпіони світу К. Шелпле (США), Д. Армаїнг і М. Баулез (Франція), Б. Коркошка (ГДР), М. Майєр (ЧССР).
