Панч Петро
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Панч Петро

Панч Петро (псевдонім; справжнє ім'я і прізвище Петро Іосифович Панченко) [р. 22.6(4.7) .1891, р. Валяння, нині Харківської області], український радянський письменник. Член КПРС з 1940. Закінчив землемірну школу в Полтаві і Одеське артистичне училище (1916). У 1919—21 — в Червоній Армії. У 1941—45 відповідальний редактор радіостанції «Радянська Україна». Друкуватися почав в 1921. Основна тема творчості П. — становлення особи в умовах революції і соціалістичного будівництва: збірки розповідей і повістей «Блакитні ешелони» (1928), «Народження»(1932),«В дороги» (1959); роман «Облога ночі» (1935). П. — автор відомого історичного романа «Клекотіла Україна» (1954, русявий.(російський) пер.(переведення) 1955) про національно-визвольну війну українського народу 1648—1654. Пише для дітей: збірки розповідей «літатимемо» (1935), «Хороші хлопці» (1959), повість «Син Таращанського полку» (1937). За автобіографічну повість «На калиновому мосту» (1965, русявий.(російський) пер.(переведення) 1968) удостоєний Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченко (1966). Вигадування П. переведені на багато мов народів СРСР і зарубіжних країн. Нагороджений 2 орденами Леніна, 2 іншими орденами, а також медалями.

  Соч.: Твори, т. 1—5, До., 1961—62; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Ізбр. проїзв.(твір), М., 1937; Ізбр. проїзв.(твір), т. 1—2, М., 1959; Клекотіла Україна, М., 1961.

  Літ.: Історія української радянської літератури, До., 1965; Iсторiя украïнськоï лiтературі, т. 6—8, До., 1970—71; Про Петра Панча, До., 1961; Дончик Ст, Петро Панч, До., 1971.

  А. А. Ковтуненко.

П. Панч.