Панаєв Іван Іванович [15(27) .3.1812, Петербург, — 18.2(2.3) .1862, там же], російський письменник і журналіст. Народився в дворянській сім'ї. Закінчив Благородний пансіон при Петербурзькому університеті (1830). Друкувався з 1834; перші романтичні повісті — «Спальня світської жінки» (1834, опублікована 1835), «Вона буде щаслива» (1836) і ін. Знайомство с В. Г. Белінським (1839) і дружба з ним були переломними в літературній долі П. В 1839—46 він виступав в «Вітчизняних записках» як белетрист натуральної школи : повести «Онагр» (1841), «Актеон» (1842) і ін., роман «синок (1845) Матусі», розповіді, нариси, фейлетони. Високу оцінку Белінського отримав сатиричний памфлет П. «Літературна тля» (1843). З 1847 П. видавав разом з Н. А. Некрасовим журнал «Сучасник» ; у 1851—61 друкував тут свої щомісячні огляди журналістики і петербурзького життя (під псевдонімом Новий поет). Автор романа «Леви в провінції» (1852), повести «Родичі» (1847), циклу нарисів «Досвід про хлюстів» (1854—57) і ін. творів. Особливий інтерес представляють «Літературні спогади» П., написані їм останніми роками життя (опубліковані в 1861) і що містять портретні зарисовки літераторів, художників, музикантів і артистів 20—50-х рр. Користувалися популярністю літературні пародії П. (декілька пародій написано спільно з Некрасовим).
Соч.: Полн. собр. соч.(вигадування), т. 1—6, СП(Збори постанов) Би, 1888—89; Ізбр. проїзв.(твір) [Вступ. ст. Ф. М. Іоффе], М., 1962; Літературні спогади. [Ред., вступ. ст. І. Ямпольського], М.— Л., 1950.
Літ.: Історія російської літератури XIX ст Бібліографічний покажчик, М.— Л., 1962.
