Паліашвілі Захар Петрович [4(16) .8.1871, Кутаїси, — 6.10.1933, Тбілісі], радянський композитор, педагог, музично-суспільний діяч, найбільший представник грузинської класичної музики, народний артист Грузинської РСР (1925). Син співця церковного хору. Музике виучувався в школі при католицькому костелі, де співав в хорі і вчився грі на органі. Уроки фортепіано брав у Ф. Мізандарі. У 1895—99 займався в Тбіліському музичному училищі по класу валторни; теорію композиції вивчав в Н. С. Кленовського. У 1900—03 вчився в Московській консерваторії по класу композиції С. І. Танєєва, заняття з яким зближували П. з російською музичною культурою, сприяли розвитку його композиторської майстерності. Як видний музично-суспільний діяч, П. активно брав участь в підставі Грузинського філармонічного суспільства (1905), очолював хор, оркестр, музичну школу, створені за його ініціативою при цьому суспільстві (1908—17). З 1919 професором, в 1919, 1923, 1929—32 директор Тбіліської консерваторії.
П.— один з основоположників грузинської національної професійної музики; глибоко народні, національні за змістом і стилю твору П. в той же час слідують кращим традиціям російської музичної класики. Центральне місце в його творчій спадщині займають опери «Абесалом і Етері» (1919, Тбілісі) і «Даїси» («Сутінки», 1923, Тбілісі), що відкрили нову епоху в історії грузинського музичного мистецтва. Музичну мову обпер П. міцно спирається на грузинський народний фольклор. Значне місце відведене хору. Борючись проти національної замкнутості, П. здолав роз'єднаність багаточисельних діалектів грузинської пісенної творчості, узагальнив характерні стилістичні особливості різних етнографічних гілок грузинської народної музики і створив єдину загальнонаціональну музичну мову, що лягла в основу грузинської музичної класики.
В числі вигадувань П. опера «Латавра» (1927), «Урочиста кантата» (до 10-ліття Жовтневої революції, 1927), грузинська сюїта на народні теми для симфонічного оркестру (1928), обробка для змішаного хору Грузинської літургії, романси, хори, обробка народних пісень для хору а капела і з симфонічним оркестром (П. зібрав і записав близько 300 народних пісень, частину яких опублікував в 1910 в «Збірці грузинських народних пісень»). Ім'я П. привласнене Грузинському театру опери і балету.
Літ.: Донадзе Ст, Захар Паліашвілі, 2 видавництва, М., 1971; Тактакишвілі О., Непогасний факел грузинської музики, «Радянська музика», 1971 № 8.
