П'ятнадцята конференція ВКП(б), відбулася 26 жовтня — 3 листопада 1926 в Москві. Було присутньо 194 делегати з вирішальним голосом і 640 — з дорадчим. Порядок дня: Про міжнародне положення (доповідач Н. І. Бухарін); Про господарське положення країни і завдання партії (А. І. Риків); Підсумки роботи і чергові завдання профспілок (М. П. Томськ); Про опозицію і внутріпартійне положення (І. Ст Сталін). Конференція проходіла в обстановці боротьби проти троцькістсько-зінов'євського антипартійного блоку (створився влітку 1926), лідери якого намагалися ревізувати учення Ст І. Леніна, вирішення 14-ої конференції і 14-го з'їзду ВКП (б) з питання про можливість побудови соціалізму в СРСР. У резолюції «По доповіді делегації ВКП (б) в ІККИ» (Виконкомі Комінтерну) конференція рішуче засудила фракційну діяльність троцькістсько-зінов'євського блоку в Комінтерні і зобов'язала делегацію ВКП (б) і ІККИ продовжувати боротьбу проти антиленінських ухилів в Комінтерні. Конференція підвела підсумки розвитку народного господарства країни за 1925—26. У своєму рішенні конференція констатувала завершення відновного періоду і вступ соціалістичного народного господарства в період реконструкції. У резолюції вказувалося, що «необхідно прагнути до того, щоб у відносно мінімальний історичний термін нагнати, а потім і перевершити рівень індустріального розвитку передових капіталістичних країн» («КПРС в резолюціях...», 8 видавництво, т. 3, 1970, с. 365). Конференція засудила помилкові і шкідливі пропозиції лідерів троцькістсько-зінов'євського блоку про проведення індустріалізації країни за рахунок високих податків з селян і підвищення цін на промислові товари, т.к. ето неминуче привело б до підривання сільського господарства, до падіння темпів індустріалізації. Джерелами грошових коштів для індустріалізації були вказані: накопичення соціалістичної промисловості, використання через державний бюджет доходів ін. галузей народного господарства, використання заощаджень населення. Особливий упор був зроблений на всемірне підвищення продуктивності праці як вирішальний чинник досягнення перемоги над капіталізмом. Вимагаючи строгого проведення режиму економії, конференція в той же час запобігала проти спроб здійснювати його за рахунок насущних інтересів робочого класу. Для посилення господарсько-організаторської діяльності Радянської держави було вирішено корінним чином поліпшити структуру господарського апарату. Конференція визначила чергові завдання на 1926—27 господарський рік. Було намічене збільшити промислове виробництво на 17—18% (у важкій промисловості більш ніж на 20%), прискорити розвиток машинобудування, електрифікації, металургії, паливної промисловості і транспорту, від яких залежало зростання народного господарства в цілому. При планеруванні нового розміщення продуктивних сил одночасно вирішувалися 2 проблеми: наближення промислових підприємств до джерел сировини і створення індустріальних вогнищ у відсталих національних районах країни. В області сільського господарства були визначені практичні заходи щодо розвитку продуктивних сил, по зміцненню і розширенню соціалістичних форм господарства (з.-х. кооперація, радгоспи, колгоспи) і подальшому зміцненню союзу робочого класу з основною масою селянства. Конференція намітила програму підвищення ролі профспілок в боротьбі за режим економії, за поліпшення роботи виробничих нарад на підприємствах, посилення комуністичного виховання мас. Важливе місце в роботі конференції зайняло питання про опозицію і внутріпартійне положення. З цього питання була прийнята резолюція «О опозиційному блоці у ВКП (б)», яка охарактеризувала троцькістсько-зінов'євський блок як соціал-демократичний, меншовицький ухил в партії в основному питанні про характер і перспективи Жовтневої революції 1917. Була всесторонньо обгрунтована установка партії на перемогу соціалізму в СРСР в умовах капіталістичного оточення і розкрита пораженська суть ідеології троцькізму, що заперечував можливість побудови соціалізму в СРСР за відсутності революцій в розвинених країнах Європи.
Літ.: XV конференція ВКП (б). Стенографічний звіт, М. — Л., 1927; КПРС в резолюціях і вирішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК, 8 видавництво, т. 3, М., 1970; Історія КПРС, т. 4, книга 1, М., 1970.
