Оуян Сю (друге ім'я — Юн-шу) (1007, Лулін, нині Цзіань, провінція Цзянси, — 1072), китайський письменник. Представник класичної прози, що входить до числа «восьми великих майстрів епох Тан і Сун» (7—13 вв.(століття)). Обіймав високі державні посади. Виступив проти формалістичного «паралельного стилю», що панував в прозі, закликав вчитися ясності і змістовності на древніх зразках. О. С. залишив вигадування чи не у всіх жанрах «високої літератури»: у історичній, дидактичній, описовій і філософській прозі (жанр фе і ін.). а також поезії (ши і ци ). О. С. створив жанр шихуа (думки про вірші), що набув поширення пізніше. Автор остросоциального вірша «Про тих, хто їсть барду». Його прозаїчні мініатюри «Альтанка хмільного старика», «Надгробне слово про Ши Мань-цине», фе «Голос осені» стали хрестоматійними. Стиль О. С., лаконічний, прозорий, гранично вигострений, вважається зразковим. О. С.— один з укладачів «Нової історії династії Тан» і укладач «Історичних записок про п'ять династій». У останніх О. С. висунув принципи історичної законності і етичної природи політичної влади, трактуючих їм у феодально-конфуціанському дусі. О. С.— автор праці «Збори древніх написів з поясненнями», в якому приведені і прокоментовані сотні написів на металі і камені з числа зроблених впродовж 2 тисячоліть на судинах, дзвонах, на стінах, могильних плитах, в палацах і храмах.
Соч.: Оуян Юн-шу цзі, т. 1—3, Шанхай, 1958; у русявий.(російський) пер.(переведення), у кн.: Китайська класична проза, 2 видавництва, М., 1959; у кн.: Поезія епохи Сун, М., 1959.
