Особові рахунки економії , особові рахунки економії, форма обліку виконання соціалістичних зобов'язань, що приймаються робітниками і службовцями в змаганні за економію і ощадливість на виробництві, одна з форм бригадного і індивідуального господарського розрахунку. Особливість Л. с. е. у тому, що вони відображають лише ті витрати, на розмір яких впливає безпосередньо праця окремого робітника або працівників даної бригади (зниження втрат від браку, економія палива, сировини, інструменту, зниження витрат на ремонт устаткування, зменшення експлуатаційних витрат і т. д.). Л. с. е. виникли в роки Великої Вітчизняної війни 1941—45 на металургійних, машинобудівних і ін. заводах Уралу, що виконували замовлення фронту. Особливо великого поширення набули з 1948, коли за ініціативою московських робітників розвернулося соціалістичне змагання за прискорення оборотності оборотних коштів.
На початку 70-х рр. у зв'язку з проведенням (з листопада 1970 по грудень 1971) Всесоюзного огляду використання резервів виробництва і режиму економії ще ширше розвернувся рух за відкриття Л. с. е.
Л. с. е. оформляються у вигляді книжок, розрахованих на рік, і мають вкладні листи, використовувані для щомісячних записів. Записи в Л. с. е. роблять працівники, відповідальні за підведення підсумків соціалістичного змагання (робітники, бригадири, майстри, профорги). Масове поширення Л. с. е. має велике значення в подальшому розвитку соціалістичного змагання за надпланові накопичення, підвищення продуктивності праці, поліпшення якісних показників і зростання загальної культури виробництва.
Літ.: Захлистін М. Л., Скороходів А. А., Особові рахунки економії, Свердловськ — М., 1949; Татур С., Соколовський А., Мнацаганова Ст, Використання особових рахунків економії в боротьбі за соціалістичні накопичення в промисловості, [М.], 1951; «Економічна газета», 1968 № 52, с. 11; Татур С. До., Господарський розрахунок в промисловості СРСР, 3 видавництва, М., 1970.
