Османи (Osman oğullari), династія турецьких султанів; заснована Османом I Газі (правив в 1299/1300—1324, за іншими даними — 1326). Найбільш відомі також Баязід I Йілдирим («Блискавичний»; правив в 1389—1402), Мехмед II Фатіх («Завойовник»; 1444 і 1451—81), Селимо I Явуз («Грізний» або «Жорстокий»; 1512—20), Сулейман I Кануні («Законодавець», в європейській літературі — «Прекрасний»; 1520—66), Селимо III (1789—1807), Махмуд II (1808—39), Абдул-Хамід II (1876—1909). Останній султан Османа Мехмед VI Вахидеддін (1918—22) біг з Туреччини після ліквідації султанату (1 листопада 1922). Халіфом Великі національні збори Туреччини вибрали принца династії Османа — Абдул-Меджіда. Із скасуванням (3 березня 1924) Халіфату всі члени династії О. були вигнані з країни.
