Оренбург
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Оренбург

Оренбург (з 1938 по 1957 — Чкалов), місто, центр Оренбурзької області РРФСР. Розташований на р. Урал, поблизу впадання в нього р. Сакмара. Вузол же.-д.(железнодорожний) ліній на Куйбишев, Актюбінськ, Орськ. У радянські роки сталося швидке зростання міста. На 1974 в О. налічувалося 400 тис. жителів (у 1926 були 123 тис., в 1939 — 172 тис., в 1959 — 267 тис. жителів). Спочатку був заснований як фортеця в 1735 на місці сучасного м. Орська (звідси назва «Про.», тобто «місто в гирлі р. Орь»). У 1740 був закладений на новому місці (нижче по р. Уралу). У 1743 перенесений на нині займане місце. У 18—1-ій половині 19 вв.(століття) О. — головна фортеця Оренбурзької військової пограничної лінії (скасована в 1862). З 15 березня 1744 — центр Оренбурзької губернії, з 1748 — військовий і адміністративний центр Оренбурзького козачого війська, з 1850 по 1881 — центр генерал-губернаторського, з 1868 — також місцеперебування губернатора Тургайськой області. Був крупним центром торгівлі Росії з Казахстаном і Середньою Азією. У 1734 в місті створена Оренбурзька експедиція з метою організації торгівлі з народами Середньої Азії. З 5 жовтня 1773 по 23 березня 1774 місто було обложене військами Е. І. Пугачова. При царизмі місце заслання. В кінці 18 ст виник Оренбурзький кружок декабристського напряму.

загрузка...

  Промисловість в О. (борошномельна, салотопенная, шкіряна і маслобойная) стала розвиватися з проведенням же. д.(залізниця) Самара — Оренбург (1877) і Оренбург — Ташкент (1905). У 1912 в О. було 37 фабрично-заводських підприємств (з 1794 робітниками), а також 7135 ремісників; у головних же.-д.(железнодорожний) майстерень Ташкентської ж. д.(залізниця) — близько 2 тис. робітників. Перша група РСДРП в О. виникла в березні 1905. Робочі міста активно брали участь в Жовтневій Всеросійській політичному страйку 1905. На початку березня 1917 виникли Ради робочих і солдатських депутатів. У ніч на 15 (28) листопада 1917 влада в О. захопив отаман А. І. Дутов (див. Дутова заколот ), 18 (31) січня 1918 белоказаки були вибиті з міста, яке 3 липня знов був зайнятий Дутовим. 22 січня 1919 О. звільнений частямі Червоній Армії. У квітні — червні 1919 робітники О. вели героїчну оборону проти частин Колчака і Дутова (див. Оренбурзька оборона 1919 ). Постановою ВЦИК робітники О. за захист міста були в 1920 нагороджені Почесним революційним прапором. 4 жовтня 1920 в О. відкрився Засновницький з'їзд Рад Киргизького краю, що створив Киргизьку АССР (нині Казахська РСР). У 1920—25 О. був столицею Киргизької АССР. З 1934 О. — центр Оренбурзької області РРФСР.

  Провідна роль в промисловості міста належить машинобудуванню і металообробці: виробництву верстатів і інструментів (заводи «Металіст», «Гідропрес», інструментальний, верстатобудівний), бурового устаткування і запасних частин для тракторів і комбайнів, машин для харчової промисловості, електромеханічного і холодильного устаткування. Серед ремонтно-механічних підприємств виділяється завод по обслуговуванню ж.-д.(железнодорожний) транспорту. У числі інших підприємств: завод гумотехнічних виробів, завод нефтемасел, підприємства по виробництву будматеріалів. Важливою стимул-реакцією подальшого зростання міста стало освоєння крупного родовища газу поблизу О. В О. зосереджені крупні заводи харчової промисловості: млинарські, круп'яний, комбікормовий, рослинних олій, великий м'ясокомбінат. Розвинене шкіряно-взуттєве, сапоговаляльноє, швацько-трикотажне виробництво. Крупний комбінат шовкових тканин і комбінат по ручному і фабричному виробленню широко відомих оренбурзьких хусток. О. виконує важливі торгівельно-розподільні і заготівельні функції, особливо по зберіганню і переотправке хлібних вантажів.

  Історичне ядро О. знаходилося в межах фортеці 1743 (збереглися залишки міських воріт). Серед архітектурних пам'ятників: гостиний двір (1749—54), еклектичний караван-сарай (1836—42, архітектор А. П. Брюллов). З 1930-х рр. О. реконструюється, ведеться інтенсивне житлове промислове і паркове будівництво (переважно в північному і східному напрямах). Останній генеральний план О. прийнятий в 1969 (архітектор М. В. Комаров і Ф. І. Янсон). Пам'ятник В. І. Леніну біля Будинку Рад (бронза, гранує, встановлений в 1963, скульптор Ст Би. Пінчук, архітектор А. І. Лапіров). У О. є: політехнічні, з.-х.(сільськогосподарський), медичні, педагогічні інститути, 15 середніх спеціальних учбових закладів, у тому числі технікуми: верстатобудівний, же.-д.(железнодорожний) транспорту, автотранспортний, механізації обліку, кооперативний і др.; театри — драматичний, музичної комедії і ляльок, філармонія, музеї краєзнавчий і образотворчих мистецтв.

  Літ.: Райський П. Д., Путівник по м. Оренбургу з нарисом його минулого і сьогодення, Оренбург, 1915; Борисов А. Я., Оренбург [2 видавництва, Челябінськ, 1968].

  І. Ст Комар, С.А. Попів.

Оренбург. Спуск до річки Урал.

Оренбург. Миколаївська вулиця. Почало 20 ст