онеггер (Honegger) Артюр (10.3.1892, Гавр, — 27.11.1955, Париж), французький композитор і музичний діяч. За походженням швейцарець. Член інституту Франції (1953). Учень А. Жедальжа, Ш. М. Відора і В. д''Енді. На початку 20-х рр. член об'єднання «Шестірка» . Випробував вплив І. Стравінського, Же. Кокто, Е. Саті, що виступали проти імпресіонізму і експресіонізму. Вже з середини 20-х рр. йшов самостійним дорогою. Активний діяч Народної музичної федерації (30-і рр.). Брав участь в створенні колективних спектаклів для виконання на відкритому повітрі, у тому числі «14 липня» (1936, Париж), «Свобода» (1937), писав масові пісні і марші. Відвідав СРСР (1928; диригував авторськими концертами). У творчості О. оригінально поєднуються традиції французької і швейцарської народної і професійної музики з кращими досягненнями музичної культури 20 ст Його твори відмічені гуманізмом, прогресивною і антифашистською спрямованістю. Великий вклад О. вніс до розвитку жанру опери-ораторії. У твори цього жанру межі неокласицизму і романтизму своєрідно заломлюються крізь призму композиторської індивідуальності. Серед них виділяються: драматична ораторія «Цар Давид» (1921, 3-я редакція 1924), ораторія «Крик світу» (1931), драматична ораторія «Жанна д''Арк на вогнищі» (1935), кантата «Гімн Звільнення» (1942), «Різдвяна кантата» (1953). Автор 5 симфоній (1930—50) і ін. творів для оркестру, у тому числі «Пасифік 231» (1923), «Монопартіта» (1951). Писав також балети, оперети, романси, пісні, фортепіанні п'єси, музику до драматичних спектаклів, для радіо, кіно.
Соч.: Incatation aux fosiles, Lausanne, 1948; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Я — композитор, Л., 1963.
Літ.: Раппопорт Л., Артур Онеггер, Л., 1967; її ж, Деякі особливості гармонії А. Онеггера, в збірці: Проблеми ладу, М., 1972; Шнєєрсон Р., Французька музика XX століття, 2 видавництва, М., 1970; Павчинський С., Симфонічна творчість А. Онеггера, М., 1972; Gérard С., А. Но-negger, Brux., 1945; Guibert J., A. Honegger, P. [1959].
