Онегинськая строфа , строфа з 14 віршів з ріфмовкой АвАвССddeffegg (прописні букви — жіночі рими, рядкові, — чоловічі). Ритмічно і інтонаційно розпадається на 3 чотиривірші (з перехресною, парною і охватною ріфмовкой) і завершальний двовірш. Композиційно тяжіє до певної побудови: 1-й чотиривірш дає тему строфи, 2-і, — розвиток, 3-й, — кульмінацію, двовірш — афористичну кінцівку. Це складну будову робить О. с. як би віршем у вірші; тому О. с. застосовується майже виключно у великих жанрах з великою кількістю ліричних відступів. О. с. була створена А. С. Пушкиним для романа «Євгеній Онегин» і потім уживалася неодноразово в російській поезії («Скарбник» М. Ю. Лермонтова і ін.), але всякий раз — з асоціаціями, розрахованими на пушкінську поетичну традицію.
Літ.: Гроссман Л., Онегинськая строфа, Собр. соч.(вигадування), т. 1, М. 1928; Винокур Р., Слово і вірш в «Євгенії Онегине», в кн.: Пушкін, М., 1941. Див. також літ.(літературний) при ст. Строфіка .
