Олімпійські ігри (греч. Olýmpia), 1) прадавні і найбільш популярні в Древній Греції загальногрецькі свята і змагання. Влаштовувалися на честь бога зевса, згідно традиції, з 776 до н.е.(наша ера) в Олімпії 1 раз в 4 роки. На час О. і. оголошувався обов'язковий для всіх греків «священний світ», в цей час в Греції не велося військових дій і дороги в Олімпію були безпечні. Проходілі О. і. протягом 5 днів: перший і п'ятий дні були присвячені урочистим процесіям, жертвопринесенням і церемоніям, останні — спортивним змаганням чоловіків і хлопчиків (до 472 до н.е.(наша ера) змагання проходілі один день). У програму О. і. у класичний час (5—4 вв.(століття) до н.е.(наша ера)) входили змагання в їзді на колісницях, п'ятиборство (біг, метання списа і диска, стрибки в довжину, боротьба), кулачний бій, конкурс мистецтв і т.д. Виступати могли лише повноправні громадяни грецьких полісів, пізніше — також і римляни. Жінки не допускалися до місця О. і. Переможці змагань (олімпіоникі) нагороджувалися вінком з гілок оливи і користувалися в Греції шаною і пошаною, інколи навіть обожнювалися. У своїх містах вони зазвичай отримували важливі економічні і політичні привілеї. Під час ігор перед присутніми виступали поети, філософи, оратори. Розпорядниками і суддями ігор були обирані з громадян області Еліда елленодіки. О. і. були скасовані з перемогою християнства римським імпепатором Феодосієм I в 394 н.е.(наша ера)
Літ.: Колобова До. М., Озерецкая Е. Л., Олімпійські ігри, М., 1958; 3ельін До. До., Олімпіоникі і тирани, «Вісник древньої історії», 1962 №4; Шебель Р., Олпмппя і її ігри, [пер. з йому.(німецький)], Лейпціг, 1971;.Mezö F., Geschichte der Olympischen Spiele, Münch., 1930; Mousset A., Les antiquités de la Gréce. Olympie et les jeux grecs, P., 1960.
Р. Р. Макаревіч.
2) Найбільші міжнародні комплексні спортивні змагання сучасності. Принципи, правила і положення О. і. визначені Олімпійською хартією, основи якої затверджені Міжнародним спортивним конгресом в Парижі в 1894, що прийняв за пропозицією французького педагога і громадського діяча П. де Кубертена вирішення про організацію О. і. за зразком античних і про створення Міжнародного олімпійського комітету (МОКНУВ). Згідно хартії О. і. «...об'едіняют спортсменів-любителів всіх країн в чесних і рівноправних змаганнях. По відношенню до країн і окремих осіб не допускається жодної дискримінації по расових, релігійних або політичних мотивах...». О. і. проводяться в перший рік олімпіади (4-річного періоду між іграми). Рахунок олімпіадам ведеться з 1896, коли відбулися перші О. і. (I Олімпіада — 1896—99). Олімпіада отримує свій номер і в тих випадках, коли ігри не проводяться (наприклад, VI — в 1916—19, Xii—1940—43, XIII — 1944—47). Відбулося 17 О. і. (1896—1972): I — 1896 (Афіни), Ii—1900 (Париж), Iii—1904 (Сент-Луіс, США), Iv—1908 (Лондон), V—1912 (Стокгольм), Vii—1920 (Антверпен) Viii—1924 (Париж), Ix—1928 (Амстердам), X—1932 (Лос-Анджелес, США), Xi—1936 (Берлін), Xiv—1948 (Лондон), Xv—1952 (Хельсінкі), Xvi—1956 (Мельбурн, Австралія), Xvii—1960 (Рим), Xviii—1964 (Токіо), Xix—1968 (Мехіко), Xx—1972 (Мюнхен, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини)). У програму О. і. можуть бути включені види спорту, визнані МОКНУВ (1973): баскетбол, бокс, боротьба вольна і класична, велоспорт, волейбол, гандбол, гімнастика спортивна, веслування на байдарках і каное дзюдо, кінний спорт, легка атлетика, парусний спорт, плавання, стрибки у воду і ватерполо, сучасне п'ятиборство, стрілянина кульова, стендова і з лука, важка атлетика, фехтування, футбол, хокей на траві. Окрім олімпійських видів спорту, організаційний комітет О. і. має право на власний вибір включити в програму показові змагання 1—2 видам спорту, не визнаним МОКНУВ. У тому ж році, що і О. і., з 1924 проводяться зимові Олімпійські ігри, які мають свою нумерацію. Місце проведення О. і. вибирає МОКНУВ, право їх організації надається місту, а не країні. Тривалість О. і. не понад 15 днів (зимових ігор — не понад 10). Олімпійський рух має свої емблему і прапор, затверджені МОКНУВ за пропозицією Кубертена в 1913. Емблема — 5 переплетених кілець блакитного, чорного, червоного (верхній ряд), жовтого і зеленого (нижній ряд) кольорів, які символізують 5 об'єднаних в олімпійському русі континентів, девіз — Citius, Altius, Fortius (швидше, вище, сильніше). Прапор — біле полотнище з олімпійськими кільцями, з 1920 піднімається на всіх О. і. Серед традиційних ритуалів О. і.: запалювання олімпійського вогню на церемонії відкриття (вогонь запалюється від сонячних променів в Олімпії і доставляється факельною естафетою спортсменів в місто — організатор О. і.); вимовлення одним з видатних спортсменів країни, в якій відбуваються О. і., олімпійської клятви від імені всіх учасників ігор; вимовлення від імені суддів клятви про неупереджене суддівство; вручення переможцям і призеркам змагань медалей; піднімання державного прапора і виконання національного гімну на честь переможців. З 1932 місто — організатор О. і. будує т.з. олімпійське село — комплекс житлових приміщень для учасників ігор. Згідно хартії, О. і. є змаганнями між окремими спортсменами, а не між національними командами. Проте з 1908 набув поширення т.з. неофіційний общекомандний залік — визначення місця, зайнятого командами, по кількості отриманих медалей і набраних в змаганнях окулярів (окуляри нараховуються за перших 6 місць по системі: 1-е місце — 7 очок, 2-і — 5, 3-і — 4, 4-і — 3, 5-і — 2, 6-і — 1).
В олімпійському русі бере (1973) участь 131 країна (географічний район), національні олімпійські комітети яких визнані МОКНУВ. Спортсмени Росії виступали на О. і. у 1908 і 1912 і завоювали 7 медалей, в т. 1 золоту — Н. А. Панін-Коломенкин (фігурне катання на ковзанах). Радянські спортсмени включилися в олімпійський рух в 1951, коли був створений Олімпійський комітет СРСР. Представники СРСР і ін. соціалістичних країн сприяли зміцненню в олімпійських змаганнях духу дружби, взаєморозуміння, що значно підвищило роль О. і. у зближенні народів різних країн і додало іграм усесвітній характер. На О. і. 1952—72 радянські спортсмени завоювали 211 золотих, 178 срібних, 169 бронзових медалей (без медалей, отриманих особисто спортсменами в командних змаганнях, наприклад в спортивних іграх, естафетах, командній першості по гімнастиці і ін.). У неофіційному командному заліку команда СРСР зайняла 1-е місце в 1956, 1960, 1964, 1972, 2-і в 1968, розділила 1-і і 2-і місця з командою США в 1952. На 15—20-х О. і. за команду СРСР виступало близько 1,5 тис. спортсменів.
Див. також статті про окремі види спорту і відомих сов.(радянський) спортсменах — чемпіонах О. і.
Літ.: Собольов П., Калінін Н., Олімпійські ігри, М., 1955; Любоміров Н. І., Від Афін ка Риму, М., 1960; Собольов П., Олімпія, Афіни, Рим, М., 1960; Романів А. О., Сучасні проблеми міжнародного олімпійського руху, М., 1963; Олімпійські ігри, М., 1964; Алексєєв P. O., Міжнародне олімпійський рух, М., 1966; Любоміров Н. І., Радянський спорт і олімпійський рух, М., 1967; [Саввін Ст І.], Вчора, сьогодні і завтра Міжнародного олімпійського комітету, М., 1967; Coubertin P., Memoires olympiques, Lausanne, 1931; Henry Ст, An approved history of the Olympic games, N. Y., 1948; Andersen P. Chr., Olympiaboken, Oslo [1951]; Abrahams Н., The Olympic games book, L., 1956; Berliuox М., Les jeux olympiques, P. [1956]; Васев А., Мішев Д., Від Атіна до Мелб'рн, Софія, 1957; Мезе Ф., Сучасні олімпійські ігри, Будапешт, 1961; Berlioux M., Olympica, P., 1964; Schöbel H., Olympia und seine Spiele, B. — Lpz., [1965]; Die Olympischen Spiele von 1896 bis 1968, Ст, 1969; Olympic Rules and Regulations, 1972 (Comité International Olympique, Chateav De vidy, Lausanne).
