Міжнародний олімпійський комітет (МОКНУВ), найвищий керівний орган сучасного олімпійського руху. Створений 23 червня 1894 за ініціативою французького громадського діяча П. де Кубертена на міжнародному конгресі, скликаному в Парижі для обговорення актуальних проблем фізичного виховання і спорту. На МОКНУВ була покладена організація сучасних Олімпійських ігор . У склад МОКНУВ були вибрані представники Аргентини, Бельгії, Великобританії, Угорщини, Греції, Італії, Нової Зеландії, Росії (генерал А. Д. Бутовський), США, Франції, Чехії і Швеції; перші члени МОКНУВ були організаторами національних олімпійських комітетів (НОК) в своїх країнах. Статутний документ МОКНУВ — Хартія Олімпійських ігор. Завдання МОКНУВ: регулярне проведення Олімпійських ігор, їх постійне вдосконалення керівництво розвитком любительського спорту, сприяння зміцненню дружби між спортсменами всіх країн. МОКНУВ приймає рішення про визнання НОК і міжнародних спортивних федерацій (на 1 листопада 1973 МОКНУВ визнано 131 НОК і 26 міжнародних федерацій), визначає програму Олімпійських ігор. Під час ігор МОКНУВ передає міжнародним спортивним федераціям право технічного контролю за проведенням змагань по відповідних видах спорту. Штаб-квартира МОКНУВ — в Лозанні (Швейцарія).
МОКНУВ — організація, що постійно діє. Своїх членів він обирає з осіб, які проживають в країнах, що мають НОК. Для країни обирається один член МОКНУВ (для найбільших і найбільш країн, що беруть активну участь в олімпійському русі, а також для тих, де вже проводилися Олімпійські ігри, можуть бути 2 члени). Члени МОКНУВ згідно Хартії є його представниками в своїх країнах, а не представляють країни в МОКНУВ. На 1 листопада 1973 в складі МОКНУВ було 78 членів з 62 країн; у СРСР два члени МОКНУВ — К. А. Андріанов (з 1951; з 1962 — член виконкому) і В. Г. Смірнов (з 1971); почесний член А. О. Романов (у 1952—71 член МОКНУЛО). 69 країн, що беруть участь в олімпійському русі, не мають представників МОКНУВ. Президентами МОКНУВ були: Д. Вікелас (Греція) в 1894—96, П. де Кубертен (Франція) в 1896—1925, А. де Бале-Латур (Бельгія) в 1925—42, З. Едстрем (Швеція) в 1942—52, Е. Брендедж (США) в 1952—72; з 1972 президент М. Килланін (Ірландія). Щорік проводяться сесії МОКНУВ, в олімпійському році двічі — під час літніх і зимових ігор.
За ініціативою представників соціалістичних країн МОКНУВ неодноразово розглядав загальні проблеми міжнародних спортивних зв'язків, демократизацію олімпійського руху, виступав проти політичної і расової дискримінації в спорті (у 1968 МОКНУВ надав право спортивним організаціям ГДР(Німецька Демократична Республіка) і КНДР(Корейська Народно-демократична Республіка) направляти на Олімпійські ігри самостійні національні команди; закрив доступ на Олімпійські ігри 1964 і 1968 і відмовив у визнанні в 1970 НОК ЮАР(Південно-африканська Республіка), де проводиться державна політика апартеїду). У 1967 МОКНУВ по пропозиції НОК СРСР прийняв звернення до спортсменів всіх країн із закликом виступати в захист світу. У окремих питаннях МОКНУВ залишається на консервативних позиціях, зокрема не відмовляється від недемократичного принципу свого формування. До 1930 МОКНУВ періодично скликав олімпійські конгреси для обговорення проблем олімпійського руху (відбулося 9 конгресів); потім протягом 43 років, прагнучи зберегти монопольне керівництво рухом, МОКНУВ не проводив їх. Під впливом прогресивних сил міжнародного спортивного руху в 1973 в Болгарії був проведений 10-й конгрес за участю членів МОКНУВ, делегатів НОК і міжнародних спортивних федерацій. Конгрес прийняв звернення до спортсменів про розширення контактів в цілях зміцнення світу, висловився за активну участь НОК і міжнародних федерацій в дозволі проблем світового спорту, визначив основні дороги вдосконалення олімпійського руху.
