Окультурення грунту , процес зміни найважливіших природних властивостей грунту в сприятливу сторону (підвищення родючості) шляхом вживання науково обгрунтованих прийомів дії на грунт. В процесі окультурення грунти зазнають неоднакові зміни, залежні від особливостей вихідного ландшафту, а також від характеру вживаних агротехнічних прийомів. Найсильніше під впливом окультурення змінюються дерново-підзолисті грунти. Окультурення дерново-підзолистих грунтів включає системи заходів: вживання органічних і мінеральних добрив, вапнування, створення потужного орного шару, посіви багатолітніх трав, сидерацію піщаних грунтів, боротьбу з надлишковим зволоженням грунтів. При окультуренні чорноземних грунтів прагнуть зберегти наявні сприятливі властивості, дотримуючи правильну агротехніку, застосовуючи добрива, а в окремих випадках і зрошування. В умовах сухих степів важливі способи окультурення: зрошування, добриво, меліорація солонців і солонцеватих грунтів (гіпсування грунтів, меліоративна оранка).
