Озол , Озолс Яніс (партійний псевдонім 3ієдоніс) [10(22) .2.1885, Ірлавськая волость, нині Тукумський район Латвії РСР, — 22.12.1919, Валмієра, нині Латвійською РСР], учасник революційного руху в Росії, Член Комуністичної партії з 1904. Народився в сім'ї батрака. З 1904 робітник в Ризі. У 1905 член Ілгуциемського комітету ЛСДРП, бойовик. У 1907 член Ризького комітету Соціал-демократії Латиського краю (СДЛК); арештований, засуджений до 4 років каторги і засланню до Сибіру. У 1912 біг, емігрував до Великобританії, член Бюро закордонної групи СДЛК. У 1917 член Президії Ризької ради і комітету СДЛК. Після окупації німецькими військами Риги (серпня 1917) один з організаторів партійного підпілля. У 1919 голова виконкому Ради в Лібаве (нині Лієпая), член ВРК в Курземе. У березні 1919 делегат 6-го з'їзду КП Латвії, на якому вибраний кандидатом в член ЦК; потім на нелегальній роботі в буржуазній Латвії. 14 грудня арештований разом з делегатами комсомольської конференції, після жорстоких тортур розстріляний.
Літ.: Калнін Л., Я. Озол-Зієдоніс, в кн.: Вічна слава, М., 1967.
