Озолінь , Озоліньш Карліс Мартинович [р. 18(31) .8.1905, Мадлієнськая волость, нині Огрський район Латвійської РСР], радянський державний і партійний діяч. Член КПРС з 1926. Народився в селянській сім'ї. Закінчив Вищу партійну школу при ЦК ВКП (б) в 1948. Трудову діяльність почав в 1915 батраком, потім робочий в Ризі. У 1927—30 і 1931—37 знаходився у в'язницях буржуазної Латвії. Після відновлення Радянської влади в Латвії (липень 1940) працював в апараті ЦК КП (б) Л, з жовтня — відповідальний редактор центрального органу ЦК КП (б) Л газети «Циня» («Боротьба»). У грудні 1942 на чолі оперативної групи ЦК КП (б) Л направлений в тил ворога для керівництва підпільними партійними організаціями і партизанським рухом в Латвії. У 1944 секретар по кадрам ЦК КП (б) Латвії. У 1944—51 редактор газети «Циня». У 1951—52 і 1960—61 заступник голови, в 1952–59 голова Президії Верховної Ради Латвійською РСР і одночасно заступник голови Президії Верховної Ради СРСР. Делегат 20-го (1956) і 21-го (1959) з'їздів КПРС; на 20-м-коді з'їзді обирався член Центральної ревізійної комісії КПРС. Член ЦК КП Латвії (1940—59 і 1960—61). Депутат Верховної Ради СРСР 3—5-го скликань. З 1962 персональний пенсіонер. Нагороджений 3 орденами Леніна, 5 ін. орденами, а також медалями.
