Обухова Надія Андріївна [22.2(6.3) .1886, Москва, — 15.8.1961, Феодосія], російська радянська співачка (меццо-сопрано), народний артист СРСР (1937). У 1912 закінчила Московську консерваторію по класу В. А. Мазетті. З 1912 виступала як концертна співачка, в 1916—1943 соліст Великого театру (дебютувала в партії Поліни — «Пікова пані» Чайковського).
О. — видатна представниця російської вокальної школи. Її голос рідкий по красі і багатству тембру, глибокий, теплого, насиченого звучання, широкого діапазону. Поєднання досконалої вокальної майстерності з щирістю, проникливістю і благородством художньої інтерпретації, неповторну чарівливість відрізняли артистична подоба співачки. Серед кращих партій — Любаша («Царська наречена» Рімського-корсакова), Марфа («Хованщина» Мусоргського), Кармен («Кармен» Бізе). Партії: Поліна, Любов («Пікова пані», «Мазепа» Чайковського), Любава Кащєєвна, Ткаля, Весна, Ганна («Садко», «Кащей Безсмертний», «Казка про царя Салтане», «Снігуронька», «Травнева ніч» Рімського-корсакова), Кончаковна («Князь Ігор» Бородіна), Марина («Борис Годунов» Мусоргського), Амнеріс («Аїда» Верді), Даліла («Самсон і Даліла» Сен-Санса), Кларіче («Любов до трьох апельсинів» Прокофьева) і ін. Тонкою музичністю, задушевністю, вірним відчуттям національного характеру музики, стилю і епохи твору було відмічено виконання нею росіян романсів, російських і неаполітанських пісень, а також пісень радянських композиторів. Державна премія СРСР (1943). Нагороджена орденом Леніна і 2 ін. орденами.
Соч.: Співець любові і правди, «Радянська музика», 1954 № 6; Дорогі серцю образи, там же, 1958 № 6; З юних років (Автобіографія), «Театральне життя», 1961 № 24; З автобіографічних записів, «Радянська музика», 1962 № 1; Із спогадів, «Радянська музика» 1966 № 3.
Літ.: Н. А. Обухова, М., 1953; Аджемов До., Н. А. Обухова, «Радянська музика», 1961 № 3; Вовків Н., Обухова, «Театр», 1961 № 12; Надія Андріївна Обухова. Спогади, статті, матеріали, М., 1970; Поляновський Р., Мої зустрічі з Н. А. Обухової, М., 1971.
