Облога, спосіб військових дій з оволодіння фортецею або ін. пунктом кріпосного типа. О. застосовувалася з глибокої старовини у випадках, коли місто або фортецю не удавалося захопити раптовим нападом або штурмом. О. полягала в обкладенні (оточенні) фортеці військами, зведенні довкола неї облогових зміцнень (т.з. контр- і циркумвалационних ліній), устаткуванні укріплених таборів, встановленні блокади і проведенні в необхідних випадках поступової або прискореної атаки, яка зазвичай завершувалася штурмом . Облягаючі війська частиною сил обороняли облогові зміцнення, перешкоджаючи вилазкам обложених і атакам противника ззовні, а головними силами вели активні облогові дії. Інколи після встановлення блокади ті, що облягають вичікували, поки в обложених вичерпаються запаси і вони капітулюють. Такі О. тривали місяцями і роками. Для наближення до стін фортеці ті, що облягають використовували криті пересувні галереї — вінєї, а з появою вогнепальної зброї — відриті в грунті апроши, паралелі, сапи і ін. земляні споруди, владнували підкопи з метою проникнути всередину фортеці або виробити обвалення ділянки кріпосної стіни. При поступовій атаці для руйнування фортеці застосовувалися тарани, ворони, крюки і метальні машини (катапульти, баллісти і ін.), а також облогові башти (гелеполі), сходи, фашини. З появою пороху і розвитком артилерії для пристрою проломів в кріпосних стінах стали застосовувати підземні порохові міни і артилерійські бомбардування. З 17 ст (у Росії — з початку 18 ст) стали використовувати облогову артилерію . У 17 ст французький військовий інженер А. Давіль, а потім С. Вобан систематизували і удосконалили методи поступової атаки фортець, які без істотних змін застосовувалися до початку 20 ст У 18 — початку 20 вв.(століття) для О. фортець створювалися облогові армії (наприклад, японська облогова армія під Портом-Артуром в 1904, німецька і російська облогові армії в 1-у світову війну 1914—18 при О. Льєжа, Намюра, Мобежа, Перемишля). Після 1-ої світової війни термін «Про.» перестав уживатися.
