Облогова артилерія, великокаліберні знаряддя, що призначалися для руйнування зовнішніх обводів, стенів і внутрішніх споруджень фортеці, знищення її захисників.
О. а. оформилася як особливий вигляд артилерії в 16—17 вв.(століття); у Росії на початку 18 ст отримала постійну організацію у вигляді облогового парку, в якому знаходилося: 24- і 18-фунтових гармат — 120; мортир мідних 9-пудових — 6, 5-пудових — 36; мортир мідних 6-фунтових — 300. У військовий час парку додавався «фурштат»: люди і коні для перевезення; у мирний час знаряддя парку зберігалися в арсеналі, а гарматні обслуги несли службу в польових частинах. Пізніше в росіянах і ін. арміях існувало по декілька облогових парків. Після російсько-японської війни 1904—05 О. а. російській армії була перейменована в польову важку артилерію. У Велику Вітчизняну війну 1941—45 завдань по руйнуванню міцних і довготривалих оборонних споруд противника покладалися на артилерію великої і особливої потужності, а також на авіацію.
