Об'єктивно обумовлені оцінки , термін, що вживається для позначення приватних похідних цільової функції, узятих по відношенню до обмежень в завданнях лінійного або опуклого програмування. Введений радянським вченим Л. Ст Канторовічем в 1959 і в основному використовується при вирішенні економічних завдань методами математичного програмування. Аналогічний термінам «оптимальні оцінки», «подвійні оцінки», «тіньові ціни», що «вирішують множники». О. о. о. в економічних завданнях показують, до яких економічних результатів приведе поява в господарському процесі додаткової одиниці того або іншого виробничого компонента. Розмірність О. о. о. відповідає розмірності критерію оптимальності (натуральні або натурально-умовні одиниці виміру, грошові і т.д.). О. о. о. об'єктивно витікають з умов постановки і рішення економічної задачі і цілком обумовлені сукупністю тих конкретних господарських чинників, які враховані при математичній формалізації виробничо-економічної діяльності. Тому вони є ефективним засобом аналізу поточної господарської діяльності, дозволяють виявити і кількісно оцінити «вузькі місця», а при припущенні деякої стійкості О. о. о. дають можливість намітити напрями поліпшення показників роботи господарського об'єкту.
Залежно від характеру постановки завдання О. о. о. можуть відображати виробничо-економічні умови діяльності окремих ділянок (цехів), підприємств, галузей, окремих районів і народного господарства в цілому. У останньому випадку отримані оцінки теоретично можуть бути інтерпретовані як ціни оптимального народно-господарського плану або як суспільні (рентні) оцінки ресурсів (природних, фондів, праці). Вони характеризують приріст критерію оптимальності соціалістичної системи (приріст добробуту і рівня задоволення суспільних потреб), викликаний приростом виробництва того або іншого вигляду продукції (або прирости ресурсу), а також характеризують гранично допустимий розмір витрат на виробництво додаткової одиниці цієї продукції. Це властивість О. о. о. зберігають лише в умовах малих господарських змін, і їх значення, як правило, міняються разом з розробкою і зміною планів розвитку виробництва. Органічний зв'язок О. о. о. з планом чітко просліджується в економіко-математичних завданнях будь-якого рівня, не лише в статичних, але і в динамічних моделях, де вони дають можливість зіставлення різночасних витрат і ефектів.
Глибоку економічну інтерпретацію О. о. о. отримали також в роботах А. Л. Лурье і концепції народно-господарських диференціальних витрат, розробленій Ст Ст Новожіловим . Проблема О. о. о. знаходиться у стадії подальшої наукової розробки і є предметом дискусії радянських і зарубіжних економістів.
Літ.: Канторовіч Л. Ст, Економічний розрахунок найкращого використання ресурсів, М., 1959; Лурье А. Л., Про математичні методи вирішення завдань на оптимум при планеруванні соціалістичного господарства, М., 1964; Новожілов Ст Ст, Проблеми виміру витрат і результатів при оптимальному планеруванні, М., 1967.
