Ніс , початкова частина дихальних доріг у хребетних тварин і людини, що містить орган нюху, володіє функціями резонатора (при фонациі) і захисної. Складається із зовнішньої частини і носовій порожнині . Розташовується в області середньої третини лицьового черепа. У людини носова порожнина обмежена кістковими стінками, освіченими кістками ліцевого і частково мозкового черепи, в передньому відділі — хрящами; граничить зверху з порожниною черепа, з боків — з очними ямками, знизу — з порожниною рота. Передній відділ Н. сполучається із зовнішнім середовищем парними отворами (ніздрями). Перегородка Н. (утворена вертикальною пластинкою гратчастої кісті, сошником і хрящем перегородки) ділить всю порожнину на праву і ліву половини, які назад закінчуються овальної форми отворами (хоанами), ведучими в носоглотку. На кожній зовнішній стінці носової порожнини є по три носові раковини, що розділяють порожнину Н. на верхній, середній і ніжній носові ходи. Порожнина Н. сполучається з додатковими воздухоноснимі пазухами: верхньощелепними (гайморовими), лобовими, пазухами основної кісті і з вічками лабіринтів гратчастої кісті; у передній відділ нижнього носового ходу відкривається носослізний канал. У носовій порожнині розрізняють нюхову і дихальну області. Слизиста оболонка верхнього носового ходу з прилеглими ділянками слизової оболонки носової перегородки і верхньої частини середньої раковини (нюхова область) вистилає шаром специфічного чутливого епітелію, в якому залягають нервові клітини — нюхові рецептори (сприймаючий прилад нюхового аналізатора). Слизиста оболонка дихальної області покрита миготливим епітелієм, містить велику кількість залоз, багата кровоносними судинами, особливо венозними сплетеннями, створюючими т.з. запале сплетення. Стінки судин запалої тканини раковин відрізняються великою кількістю гладких м'язових і еластичних волокон, чим пояснюється здатність запалої тканини швидко набухати і спадаться під впливом різних хімічних, термічних і нервових впливів. При диханні через Н. повітря декілька обігрівається, очищається від пилу і мікроорганізмів, зволожується. Хвороби Н. вивчає оториноларингологія .
В антропології велике значення має вивчення форми зовнішнього Н. людини. Ширіна Н. сильно варіює серед сучасних расових груп. Її характеризує т.з. носовий покажчик (відношення ширини носа до його висоти, виражене в %), для якого існує наступна рубрикація: до 69,9 — лепторінія; 70,0—84,9 — мезорінія; 85,0—99,9 — хамерінія. Виражена лепторінія (узконосость) зустрічається головним чином у представників європеоїдної раси, хамерінія (широконосость) — в межах екваторіальної раси. Носовий покажчик визначається також на черепі (за основу береться ширина грушовидного отвору). Форма спинки Н. визначається окремо в кістковій і хрящовій частині, а також оцінюється в цілому: увігнута, пряма, опукла, звивиста. Виступаніє Н., тобто висота його кінчика по відношенню до плоскості особи, а також висота перенісся є важливими расово-діагностичними ознаками. На черепі визначається кут виступанія носових кісток. У групах екваторіальної раси виступаніє Н. слабке, а перенісся б. ч.(переважно) низьке; европеоїди і американські індійці характеризуються сильним виступанієм Н. і високим переніссям. Останні расові групи займають по цих ознаках проміжне положення. У антропологічних дослідженнях визначається також положення кінчика і підстави Н. (підняті, прямі, опущені форми) і положення осей ніздрів (поперечне, сагиттальноє).
