Нісида Китаро (19.4.1870, біля Канадзави, — 7.7.1945, Камакура), японський філософ-ідеаліст, засновник т.з. киотоськой школи. Професор університету в Киото (1913—28). Філософська система Н. була викладена ним в кінці 20 — початку 30-х рр. в роботах «Самосознающая система загального» (1929), «Визначення небуття в самосвідомості» (1931), «Основне питання у філософії» (1933). Н. прагнув довести принципову відмінність східної філософії від західної. Своєрідність культури Сходу убачав у властивій їй ідеї небуття. Небуття Н. намагався тлумачити з позицій учення дзен як уявлення про всеосяжний універсум, який, «будучи всім, сам є ніщо», «діє без того, що діє», «визначає без того, що визначає». Не дивлячись на прагнення Н. тлумачити свою філософію як «достовірно східну», витікаючу з буддизму, його погляди близькі по суті західно-європейською ідеалістичній філософії 20 ст, перш за все екзистенціалізму . Згідно основної філософської концепції Н., названою їм «антіїнтеллектуалістічеськой», дійсне буття досягається інтуїтивно завдяки особливому «способу розгляду речей» або «способу усвідомлення себе», що дозволяє нібито здолати протилежність об'єктивного і суб'єктивного. Суспільний розвиток Н. представляє як результат взаємодії загального — небуття і окремого — людських індивідів, достовірність відношення яких виражається в комунікації між «Я» і «Ти».
Соч.: Дзенсю (Полн. собр. соч.(вигадування)), т. 1—18, Токіо, 1947—53.
Літ.: Козловський Ю. Б., Концепція східної культури Нісида Китаро, «Вісник історії світової культури», 1961 № 2; його ж, Поширення екзистенціалізму в Японії, в кн.: Сучасний екзистенціалізм, М., 1966; Тосака Дзюн, Сенсю, Дайрокукан (Ізбр. проїзв.(твір)), 6 видавництво, Токіо, 1948; Кояма Івао, Нісида тецугаку (Філософія Нісида), Токіо, 1955; Нагао Мітітака, Нісида тецугаку але кайсяку (Коментарі до філософії Нісида), Токіо, 1960.
