Нілосахарськие мови
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Нілосахарськие мови

Нілосахарськие мови , одне з чотирьох крупних мовних угрупувань Африки. Об'єднання мовних сімей і груп, які, на думку деяких учених, є самостійними, в нілосахарськую макросім'ю запропоновано в 1963 американським ученим Дж. Грінбергом. Генетична спільність Н. я. є гіпотетичною, точні кордони сім'ї не обкреслені, т.к. язики недостатньо вивчені. Більшість Н. я. поширено на північ від екватора (Сахара, басейн верхнього Нила, район на схід від озера Вікторія); число тих, що говорять — близько 16 млн. чіл. (1970, оцінка). Н. я. складаються з 6 гілок: сонгаї, Сахарою (канурі, теда, загава, берті), маоа (маба, мімі, рунга), хур, шарі-нільською ( нілотськие мови, нубійський, мурлі, темайні, тама, даго, крейш, маді, мангбету, берта, кунама), кома. Можливо, до Н. я. відноситься мероїтський мова . Дж. Грінбергом вказаний ряд загальних для всіх або більшості Н. я. особливостей, важко з'ясовних як результат пізнішої типологічної спорідненості або міжмовних запозичень: матеріальна тотожність займенникових показників 1-го обличчя однини ( а ) і 2-го обличчя однини ( i ), ряду ін. іменних і дієслівних формантів; чергування переднеязичних приголосних t і n в однині з до у множині. Відмічено понад 160 лексичних збігів (наприклад, в сонгаї kuri, в теда gore, в мімі ari, в маді kari~ari — «кров»). Характерні типологічні особливості більшості Н. я. — флективних буд з тенденцією до аналітізму і строгого порядку слів, відсутність іменних класів, наявність тонів (з розділенням основ по тонових класах), поширеність внутрішньої флексії, що використовує консонанти, вокалічеськие і тонові чергування.

  Літ.: Tucker A. N., Bryan М. А., Linguistic analyses, The Non-bantu languages of North-eastern Africa, L., 1966; Greenberg J. Н., The languages of Africa, 2 ed., The Hague, 1966; його ж, Nilo-saharan and Meroitic, «Current Trends in Linguistics», 1971, v. 7.

  Е. А. Хелімський.