Мероїтський мова, мова написів царства Мерое на Середньому Нилові (Ю. сучасного Єгипту і С. Судану) 2-ої половини 1-го тис. до н.е.(наша ера) і 1—4 вв.(століття) н.е.(наша ера) Написи виконані двома різновидами алфавітного мероїтського листа, що походить з єгипетського. Алфавіт розшифрований на початку 20 ст англійським ученим Ф. Грифітом, але мова залишається багато в чому незрозумілою. Судячи по графіці, в М. я. бідний вокалізм (4 голосних) і порівняно простий консонантизм. Виявлені граматичні суфікси (відмінків, множини, суффігированний певний артикль) і, на думку деяких учених, префікси. Встановлено значення декількох десятків слів. Аналіз цих слів і граматичних афіксів заставляє відкинути гіпотезу німецьких учених. Майнхофа і Е. Зігларжа про семіто-хамітськой приналежність М. я. Деякі слова М. я. («людина», «вода» «зірка») і окремі граматичні морфеми виявляють схожість з нубійською мовою і ін. нілосахарськимі мовами, що дало можливість американським лінгвістам Б. Тріггеру і Дж. Грінбергу передбачити приналежність М. я. до нілосахарським мов. Проте це припущення залишається недоведеним.
Літ.: Griffith F. L., Karanòg. The Meroitic inscriptions of Shablûl and Karanòg, Philadelphia, 1911; Zyhlarz Е., Das meroitische Sprachproblem, «Anthropos», 1930, Bd 25; Hintze F., Die sprachliche Stellung des Meroitischen, «Afrikanistische Studien», 1955 № 26; Vycichi W., The present state of the Meroitic studies, «Kush», 1958, v. 6; Trigger B. C., Meroitic and Eastern Sudanic: а linguistic relationship?, там же, 1964, v. 12.
