Норма права
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Норма права

Норма права , встановлене державою общеобязат. правило суспільної поведінки. Н. п., як і все право в цілому, направлена на розвиток певних суспільних стосунків на користь правлячого класу. У Н. п. вказуються умови її виконання, суб'єкти регульованих нею стосунків, їх взаємні права і обов'язки, а також санкція за невиконання встановленого обов'язку. Н. п. приймаються управомоченнимі державними органами; їх загальнообов'язковість забезпечується державою за допомогою виховання правосвідомості громадян і застосування до порушників Н. п. заходів державного примусу. Сукупність Н. п. в даному суспільстві складає його право.

  Н. п. складається з 3 частин: гіпотеза, де викладаються умови, при яких слід керуватися даною Н. п.; диспозиція, де вказані права і обов'язки учасників стосунків, що виникають при обставинах, передбачених в гіпотезі; санкція, де визначені наслідки, які повинні настати для осіб, що порушили розпорядження даної норми. У статтях кримінальних законів в Н. п. зазвичай розрізняють 2 частини: диспозиція (ознаки кримінально караної дії) і санкція (міра покарання за здійснення даного діяння). Н. п. класифікуються по юридичній силі залежно від органів, що їх видають (закон, указ і т.п.), по об'єкту, який вони регулюють (звідси ділення — право державне, цивільне, фінансове і т.д.), по межах їх дії в часі і просторі і ін. Відоме також ділення Н. п. на т.з. імперативні, тобто розпорядження, що містять, обов'язкові для учасників правовідносин, і диспозитивні, надаючі їм можливість визначити свої права і обов'язки в межах, встановлених законом (якщо сторони не звели наклеп в договорі свої права і обов'язки, діє правило що міститься в даній Н. п.).