Норма вироблення дослідно-статистична , норма, що встановлюється на основі особистого досвіду нормувальника, витікаючого з облікових даних про фактичні витрати часу на виконання подібних робіт в минулий період. При встановленні норм дослідно-статистичним дорогою не проводиться критичний аналіз організаційно-технічних умов виконання роботи, методів і прийомів її здійснення, що склалися. Це не дозволяє виявити наявні можливості більш ефективного використання робочого часу виконавця і устаткування. Н. ст про.-с. лише фіксує раніше досягнутий рівень продуктивності праці, не стимулює боротьбу з простоями і нераціональними витратами, стримує темпи зростання продуктивності праці, подовжує терміни освоєння проектної трудомісткості виготовлення продукції і виробничих потужностей підприємства.
Завдання підвищення ефективності виробництва в СРСР вимагають проведення планомірної роботи на підприємствах по заміні вживаних Н. ст про.-с. прогресивнішими технічно обгрунтованими нормами. В цілях створення матеріальної зацікавленості робітників в переході на технічно обгрунтовані норми застосовується преміювання за виконання і перевиконання цих норм, а також ін. види матеріального стимулювання (наприклад, підвищення до 20% розцінок при роботі по технічно обгрунтованим нормам, розрахованим на основі міжгалузевих або галузевих нормативних матеріалів, в машинобудуванні і у ряді виробництв ін. галузей промисловості). Див. також Нормування праці .
