Новак (Novák) Вітезслав (5.12.1870, Каменіце, — 18.7.1949, Ськутеч), чеський композитор, народний артист ЧССР(Чехословацька Соціалістична Республіка) (1945). Учень К. Кнітля і К. Штекера (теорія музики), А. Дворжака і К. Бендля (композиція). З 1909 викладав в Празькій консерваторії (у 1919—22 директор); у 1919—39 професор композиції в Школі майстрів при цій консерваторії. Серед учнів — О. і Я. Ереміаши, А. Хаба. Н. — один з основоположників (услід за Дворжаком) чеської музичної педагогіки. У музиці Н. втілений словацький і моравський музичний фольклор (національна основа виявляється не лише в тематизмі, але в ладо-інтонаційній сфері, гармонійній мові). В той же час ощутіми впливи До. Дебюссі, Р. Штрауса і Н. А. Рімського-корсакова. Н. був творчо зв'язаний і з багатьма російськими композиторами, знаходився в листуванні с М. А. Балакиревим, Н. А. Рімським-корсаковим, А. До. Глазуновим. Творчість Н. відрізнялося стилістичною багатогранністю і жанровою різноманітністю. Н. — автор 4 обпер, у тому числі «Ліхтар» (1923, Прага), 2 балетів-пантомім (обидва пост.(постанов) 1930), твору для солістів, хору і оркестру (в т.ч. «Осінній симфонії», 1934), «Сватовацлавського триптиха» (для органу, 1941; для оркестру, 1942), «Травневої симфонії» (присвячена звільненню ЧССР(Чехословацька Соціалістична Республіка) від фашистської окупації, 1945), симфонічних поем увертюр і сюїт, концерту для фортепіано з оркестром, камерно-інструментальних ансамблів, циклів обробок словацьких народних пісень для голосу, фортепіано і для хору.
Літ.: Белза І., Вітезслав Новак, М., 1957; Lébl V., Vitězslav Novák, Praha — Bratislava, 1969.
