Новаковіч (Новаковіħ) Стоян (1.11.1842, Шабац, — 18.2.1915, Ніш), сербський політичний діяч і учений. Один з керівників буржуазної Прогресивної партії («напредняки»). Міністр освіти (1873, 1874, 1880—83), внутрішніх справ (1884), закордонних справ (1893), прем'єр-міністр (1895—96, 1909), посол Сербії в Туреччині (1885—92, 1897), Франції (1899), Росії (1900—04). Автор робіт по середньовічній і новій історії Сербії, по історії сербської мови і літератури, по історичній географії, літературознавству, бібліографії, видавець історичних джерел. Один з представників критичного напряму в сербській буржуазній історіографії. Для Н. як історика-позитивіста характерне звернення до соціально-економічної і культурно-правової тематики, вживання порівняльно-історичного методу.
Соч.: Історіja српське књіжевностп, 2 видавництва, Београд, 1871; З српське історіje, Новини Сад — Београд, 1972.
Літ.: Споменіца Ст.(Старий) Новаковіħа, Београд, 1921; бібл. робіт Н. див.(дивися): «Годішњак Српське Академіje наука», књ. 24, Београд, 1911.
