Нечкина Міліца Василівна [р. 12(25) .2.1901, Ніжин, нині Чернігівської області УРСР], радянський історик, академік АН(Академія наук) СРСР (1958), дійсний член АПН(Агентство друку Новини) РСФСР (з 1966 — СРСР) з 1947. Народилася в сім'ї інженера. Закінчила історико-філологічний факультет Казанського університету (1921). У 1924—27 науковий співробітник інституту історії РАНІОН; одночасно викладач 1-го МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова) (1924—26) і університету трудящих Сходу (1925—28). У 1934—54 професор історичного факультету МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова). З 1946 в Академії суспільних наук (з 1946 професор, в 1958—65 керівник кафедри історії радянського суспільства). З 1935 в інституті історії АН(Академія наук) СРСР. Основні праці по історії російського революційного руху і суспільної думки 19 ст, розробці загальної концепції російського історичного процесу, історіографії і методології історії. Н. належать роботи по історії руху декабристів: «Суспільство сполучених слов'ян» (1927), «А. С. Грібоєдов і декабристи» (1947; Державна премія СРСР, 1948), «Повстання 14 грудня 1825 г.» (1951), «Рух декабристів» (т. 1—2, 1955). За участю Н. і під її керівництвом продовжується публікація архівних матеріалів «Повстання декабристів» (т. 7, 9—12, 1950—1969). Значителен вклад Н. у розробку проблеми першої революційної ситуації в Росії, систематичне вивчення якої вона очолила в створеній за її ініціативою в 1958 проблемній групі при Інституті історії АН(Академія наук) СРСР. Цій проблемі присвячені праці Н. «Н. Г. Чернишевський в роки революційної ситуації» («Історичні записки», т. 10, 1941), «Нові матеріали про революційну ситуацію в Росії (1859—1861 рр.)» («Літературний спадок», т. 61, 1953), статті по історії «Землі і волі» і революційних суспільств, що передували їй і що супроводили діяльності Н. П. Огарева і А. І. Герцена, опубліковані у виданих під редакцією Н. збірка статей «Революційна ситуація в Росії 1859—1861 гг.» (т. 1—6, 1960—74). Під керівництвом Н. здійснено факсимільне видання найбільших пам'ятників суспільного руху 50—60-х рр. — «Дзвону» (випуски 1—11, 1960—64) і «Полярної зірки» (книги 1—9, 1966—68). Н. — автор і редактор перших радянських підручників для вищої («Історія СРСР», т. 2, видавництво 1940, 1949, 1954; «Історія СРСР», т. 1, 1956, 1964) і середньої (7-х і 8-х класів) шкіл. Дослідження Н. проблем класової боротьби і ролі народу в історичному процесі знайшло віддзеркалення в авторській участі в колективних працях «Історія пролетаріату СРСР» (1930—35), «Нариси історії пролетаріату СРСР» (1931) і ін. Під керівництвом Н. видані т. 2—4 «Нарисів історії історичної науки в СРСР» (1960—66), збірка статей «Історія і історики» (1965 1966, 1972). Нагороджена 2 орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Літ.: Черепнін Л. Ст, Академік Міліца Василівна Нечкина. (Творча дорога), у збірці: Проблеми історії суспільного руху і історіографії, М., 1971; Друкарські праці академіка М. Ст Нечкиной. Бібліографія, там же; Міронова І. А., Юхт А. І., Про діяльність М. В. Нечкиной в області археографії і джерелознавства, «Археографічний щорічник» М., 1971; Дунаєвський Ст А., Ким М. П., Академік М. Ст Нечкина, «Нова і новітня історія», 1971 № 5.
