Нерваль (Nerval) Жерар де (псевдонім; справжнє ім'я і прізвище Жерар Лабрюні, Labrunie) (22.5.1808, Париж, — 26.1.1855, там же), французький поет. Син військової лікарки. Ще учнем ліцею Карла Великого (де його товаришем був Т. Готье ) Н. опублікував «Національні елегії» (1826) і «Політичні сатири» (1827), написані у дусі класицизму; у них поет засуджував Реставрацію, тужив про недавній величі Франції. Пізніше в оді «Народ» (1830) вітав Липневу революцію 1830. Прилучившись до романтиків, ставши залицяльником Ст Гюго, Н. створив фантастичну розповідь «Зачарована рука» (1832), п'єси (у співавторстві з А. Дюма; краща з них «Лео Бюркар», 1839). Автор статей про театр і поезію, переведень з І. В. Гете («Фауст»), Р. Гейнеа, Г. А. Бюргера («Ленора») і ін. німецьких поетів. У 1830—1835 написані його «Маленькі оди». У 1854 він видав збірку новел і сонетів «Дочки вогню». Витоки поезії Н. — у французькій національній культурі, не дивлячись на вплив німецького романтизму, східних міфів (новела «Ізіда», «Сцени східного життя», т. 1—2, 1850) і інтерес до окультизму (книга нарисів «Іллюмінати», 1852). Пізні вірші Н. зробили вплив на символістів.
Соч.: Ceuvres, v. 1—2, P., 1958; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Сільвія. Октавія. Ізіда. Аврелія. Ред. і вступить. ст. П. Муратова, М., 1912; [Вірші]. Пер. і вступ М. Кудінова, «Іноземна література», 1974 № 1.
Літ.: Історія французької літератури, т. 2, М., 1956; Richer J., G. de Nerval..., 6 éd. réf., [P.], [1968]; Senelier J., Bibllographie nervalienne (1960—1967) et compléments antérieurs, P., 1968.
