Непалська мова, непалі, гуркхалі, кхас-кура, мова непальцев, державна мова непалу, поширений також в Індії (м. Дарджілінг і деякі ін. райони штату Ассам; у північно-західних районах), Сиккиме і Бутане. Число тих, що говорять на Н. я. — понад 7 млн. чіл. (у непалі — понад 6 млн. чіл., 1971, перепис; у Індії — понад 800 тис. чіл.). Відноситься до індоарійськой гілки індоєвропейської сім'ї мов. Розпадається на 4 діалекти: центральний, або стандартний; східний Непалі; західний Непалі; діалект предгорій Гімалаїв. Фонологічні особливості: наявність довгих і коротких голосних, зіставлення чистим (не назалізованним) голосним назалізованних; наявність ретрофлексних приголосних. Буд Н. я. — аналітико-синтетичний з переважанням аналітізма. Основу лексики складають слова, висхідні до санскриту. Граматичні особливості: рід іменників — чоловічий і жіночий. До чоловічого роду також відносяться неживі предмети; 2 типи відмінкових форм — номінатівний і послеложний. Наявність ергатівно-послеложного підмета. У дієслові — синтетичні і аналітичні неособисті форми, 5 нахилів (бажане, гадане, ірреальне і ін.). Вживання поєднань дієслівних форм для вираження інтенсивності, тривалості дії і т.д. У складних пропозиціях додаткова частина передує головною. Н. я. користується шрифтом деванагарі, або нагарі (див. Індійський лист ) . Перший письмовий пам'ятник — 1337. Літературна мова на базі центрального діалекту розвивається з початку 19 ст
Літ.: Зограф Р. А., Мови Індії, Пакистану, Цейлону і непалу, М., 1960; Королев Н. І., Мова непалу, М., 1965 (є літ.(літературний)): Непалсько-російський словник, М., 1968, с. 1211—1328; Srivastaya Dayanand, Nepali language, its history and development, Calcutta, 1962; Turner R. L., A comparative and etymological dictionary of the Nepali language, N. Y., 1966.
