Ненормований робочий день до СРСР, режиму робочого часу, що дозволяє в окремих випадках залучати осіб (для яких такий режим встановлений) до роботи понад нормальний робочий час; подібна робота не вважається наднормовою (див. Робочий день ) . Н. р. д. встановлюється: для осіб, праця яких не завжди укладається в рамки нормального робочого часу, — для керівників підприємств і установ, цехів і відділів, головних фахівців, майстрів, інженерів, техніків, диспетчерів і т.д.; для осіб, в яких точний облік робочого часу неможливий, — товарознавців, експедиторів, працівників по постачанню і ін. На осіб з Н. р. д. поширюються основні положення нормального режиму робочого часу. Праця працівників з Н. р. д. обмежений загальновстановленими нормами робочого часу. Круг обов'язків працівників з Н. р. д. визначається посадовими інструкціями з врахуванням виконання їх в робочий час нормальної тривалості. Виконання роботи, що не входить в круг службових обов'язків, оплачується особливо.
Залучення осіб з Н. р. д. до роботи понад нормальний робочий час може мати місце лише в окремих випадках, коли це викликається крайньою необхідністю (постанова Ради Міністрів СРСР від 29 серпня 1953). Постійна переробка не допускається. Працівники з Н. р. д. не отримують додаткової грошової оплати за роботу понад нормальний робочий час, їм надається додаткова відпустка (п. 3 ст. 34 Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про працю).
Переліки працівників з Н. р. д. затверджуються міністерствами, відомствами, Радами Міністрів союзних республік за узгодженням з відповідними профспілковими органами. По кожній посаді, передбаченій в переліку тривалість додаткової відпустки встановлюється адміністрацією підприємства, установи за узгодженням з фабричним, заводським, місцевим комітетом професійного союзу і не може перевищувати 12 робочих днів (ст. 14ж Положення про права ФЗМК, затвердженої Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 вересня 1971).
