Ненці (самоназваніє — ненець; колишні назви — самоеди, юраки), народ, що населяє значну територію на С. СССР від Кольського півострова до правобережжя (нижня течія) Єнісею. Більшість Н. живе в трьох національних округах РРФСР: Ненецькому національному окрузі Архангельської області, Ямало-Ненецькому Тюменської області, Таймирськом (Долгано-ненецком) Красноярського краї. Чисельність 29 тис. чіл. (1970, перепис). Говорять на ненецькій мові . Самодійсько-язічні предки Н., частина яких, ймовірно, була знайома з оленярством, в 1-м-коді тис. н.е.(наша ера) під тиском кочових племен скотарств переселилися з тайгових і лісостепових районів Південного Сибіру на С., де вони змішалися з аборигенним мисливсько-риболовецьким населенням (у відданнях Н. останні називаються сихиртя). Н. вели кочовий спосіб життя. Основою їх господарства були пастушаче оленярство, сухопутне і морське полювання, рибальство. До Жовтневої революції 1917 поряд із збереженням значних пережитків родових буд існувала різко виражена майнова нерівність. Частина Н. сприйняла православ'я, більшість же дотримувалася анімістічеських вірувань, було поширено шаманство. За радянських часів Н. об'єднані в кооперативні і державні господарства. Склалася національна інтелігенція.
Літ.: Народи Сибіру, М. — Л., 1956; Хоміч Л. Ст, Ненці. М. — Л., 1966.
