Ненні (Nenni) Пьетро (р. 9.2.1891, Фаенца, Равенна), діяч італійського і міжнародного соціалістичного руху. По професії журналіст. Політичну діяльність почав в Республіканській партії. У 1911 вибраний секретарем Палати праці у Форлі. За організацію страйку протесту проти агресії Італії в Лівії (1911—12) засуджений до року в'язниці. У червні 1914 — один з керівників « Червоного тижня» (загальнонаціональний страйк і барикадні бої в ряду італійських міст). У 1915 прибічник вступу Італії в 1-у світову війну 1914—18, пішов в армію добровольцем. У 1921 вступив в Італійську соціалістичну партію (ІСП), в 1922—23 був редактором «Аванті!» («Avanti!»). У 1926 емігрував до Франції. У 1931—39 генеральний секретар ІСП і член Виконкому 2-го Інтернаціоналу. У зв'язку з посиленням фашизму в Європі виступив на користь єдності дій з комуністами, в 1934 підписав від ІСП пакт про єдність дій з компартією. У 1936—38 під час антифашистської війни в Іспанії 1936—39 представник 2-го Інтернаціоналу в Іспанії і комісар Інтернаціональних бригад . Пізніше був інтернований до Франції, арештований гестапо і виданий італійським фашистським властям, до серпня 1943 був в засланні. У 1943—44 і в 1949—63 генеральний секретар ІСП. У 1945— 1946 заступник голови Ради Міністрів і міністр у справах Засновницьких зборів, в 1946—47 міністр закордонних справ. Депутат парламенту Італійської республіки всіх скликань (з 1946), з 1970 довічний сенатор. До середини 50-х рр. очолював ліве крило ІСП. У 1950—1955 віце-президент Усесвітньої Ради Міра. У 1952 Н. була присуджена Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення світу між народами». У 2-ій половині 50-х рр. зробив різкий поворот управо, очолив в ІСП перебіг так званих автономістів, перейшов на антикомуністичні позиції, активно виступав за об'єднання ІСП з соціал-демократами (здійснено в 1966). У 1963—68 Н. — заступник голови Ради Міністрів в лівоцентристському уряді А. Моро. З жовтня 1966 по липень 1969 голова Об'єднаної соціалістичної партії (у 1968 прийняла назву ІСП — Італійська секція Соціалістичного інтернаціоналу). Після її розколу (1969) і відходу правого крила залишився у ІСП, виступав з антифашистських позицій. У 1969 Н. був вибраний віце-головою Соціалістичного інтернаціоналу, в 1973 — головою ІСП.
