Немет (Németh) Ласло (р. 18.4.1901, Надьбанья, нині Бая-Маре, Румунія), угорський письменник. За освітою лікарка. У 30-х рр. — один з ідеологів руху «народних письменників», прибічник «соціалізму без марксизму». У реалістичних романах «Траур» (1936, русявий.(російський) пер.(переведення) 1971), «Гріх» (1936) Н. з психологічною глибиною поставив проблеми селянського життя і відповідальності інтелігенції перед народом. Конфлікт прагнучої до свободі особи і низовинного середовища розкривається в романах «Естер Егете» (1956), «Милосердя».(1965). Н. виступив проти контрреволюційного заколоту 1956 в Угорщині, не раз заявляв себе прибічником соціалізму. Написав історичні драми «Сечені» (1946), «Ян гус» (1948), «Галілей» (1953), «Смерть Ганді» (1963) і ін. Н. — автор п'єси про А. С. Пушкине «Останні дні» (1967), монографії «Пушкін», (1967) і переведень А. Н. Толстого («Ходіння по муках». «Петро I»), В. С. Гроссмана («Степан Кольчугин») на угорську мову. Премія ним. Кошута (1957).
Соч.: A kisérletezö ember, Bdpst, 1963; Társadalmi drámák, 2 kiad., 1—2 köt., Bdpst, 1964; Kladatlan tanulmanyok, 1—2 kot., Bdpst, 1968.
Літ.: A magyar irodalom torténete, 6 köt., Bdpst, 1966 old. 494—525; Veker di L., Németh Lázsló alkotásai és vallomásai tükrében, Bdpst [1970].
