Нельсон (Nelson) Леонард (11.7.1882, Берлін, — 29.10.1927, Геттінген), німецький філософ-ідеаліст, психолог, послідовник Я. Ф. Фріза, засновник так званої неофрізськой школи. Професор Геттингенського університету (з 1919). Виступивши з критикою можливості теорії пізнання (по Н., не можна обгрунтовувати пізнання пізнанням же), Н. вводив поняття безпосереднього знання (сприйняття), яке не вимагає обгрунтування, є фактом реальності духовного життя індивіда, психологічним феноменом. Критика Н. теорії пізнання була багато в чому сприйнята екзистенціалізмом . Етична концепція Н. зробила великий вплив на теоретиків соціал-реформізму (Ф. Оппенгеймера і ін.).
Соч.: Gesammelte Schriften, Bd 1—9, Hamb., 1970—; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Неможливість теорії пізнання, в збірці: Нові ідеї у філософії, ст 5, СП(Збори постанов) Би, 1913.
Літ.: Selchow Ст von, L. Nelson. Ein Bild seines Lebens und Wirkens, P., 1938; L. Nelson zum Gedächtnis. Hrsg. М. Specht und W. Eichler, Gött., 1953.
