Нейман Леонід Робертовіч [р. 24.3(6.4) .1902, Петербург], радянський учений в області електротехніки, академік АН(Академія наук) СРСР (1970; член-кореспондент 1953). Після закінчення в 1930 Ленінградського політехнічного інституту веде там викладацьку роботу (з 1940 професор). У 1931—35 керував групою сильних струмів Ленінградського еоектрофізичного інституту. У 1946—60 працював в Енергетичному інституті АН(Академія наук) СРСР. Основні праці по вивченню поширення електромагнітних хвиль в нелінійному середовищі, по теорії моделювання електромагнітних процесів в системах з потужними перетворювачами, по дослідженню складних електроенергетичних систем, що містять перетворювачі, по передачі енергії постійним і змінним струмом. Нагороджений орденом Леніна, 2 орденами Трудового Червоного Прапора.
Соч.: Теоретичні основи електротехніки, 5 видавництво, ч. 1—3, М. — Л., 1959 (совм. з П. Л. Калантаровим); Електропередача постійного струму як елемент енергетичних систем, М., 1962 (совм. з ін.); Теоретичні основи електротехніки, т. 1—2, М. — Л., 1966 (совм. з До. С. Демірчяном).
