Незмінні ціни, постійні ціни, вживані в соціалістичній плановій економіці для планерування і обліку фізичного об'єму і темпів зростання сукупного суспільного продукту і національного доходу . Після встановлення Радянської влади до 1928 для оцінки промислової продукції і зіставлення її з даними дореволюційної Росії використовувалися Н. ц. 1912, в гірській промисловості — 1911, в сільському господарстві — 1912/13. У 1928—50 в державній промисловості застосовувалися Н. ц. 1926/27, а для продукції промислової кооперації в 1932—50 — Н. ц. 1932, які за допомогою індексів цін переводилися в Н. ц. 1926/27. У 1950—55 продукція промисловості оцінювалася в Н. ц. підприємств (без податку із звороту ) на 1 січня 1952, а в 1956—66 — в Н. ц. підприємств (без податку із звороту) на 1 липня 1955. З 1967 в промисловості як Н. ц. застосовуються оптові ціни підприємств на 1 липня 1967. У сільському господарстві в 1928—50 використовувалися Н. ц. 1926/27; у 1950—56 — ціни 1951; у 1956—58 — ціни 1956; у 1958—65 — Н. ц. 1958; з 1965 застосовуються середні по СРСР Н. ц. 1965. У будівництві об'єм капітальних вкладень і будівельно-монтажних робіт вимірюється в порівнянних кошторисних цінах, в якості яких прийняті Н. ц. на 1 січня 1969. При зіставленні темпів зростання валового суспільного продукту і національного доходу застосовувалися наступні Н. ц.: в 1928—50 — ціни 1926/27, в 1951—55 — ціни 1951, в 1956—58 — ціни 1956, в 1959—65 — ціни 1958. З 1965 використовуються Н. ц. 1965. У ін. соціалістичних країнах в планеруванні і статистиці також застосовуються Н. ц., але з іншою, чим в СРСР, періодизацією. Див. також ст. Порівнянні ціни .
