Натуфійськая культура, археологічна культура мезоліту, тис., що існувала в 10—8-м-коді, до н.е.(наша ера) головним чином на території історичної області Палестини, а також частково на території сучасної Сирії і Південної Туреччини. Виділена англійським археологом Д. Геррод по знахідках в печері Шукбана бережу Ваді-ен-Натуф, в 27 км. до З.-З.(північний захід) від Єрусалиму (1928—32). Натуфійци жили в печерах, інколи в поселеннях просто неба, в напівземлянках із стінами, фанерованими сумішшю глини з піском або дрібними каменями. Займалися полюванням, рибальством, збором дикорослих злаків (за допомогою спеціальних жнивних ножів). Високорозвинений збирач створював передумови для виникнення тут на наступних етапах (докерамічеський неоліт) раннеземледельчеськой культури. Багато дослідники допускають можливість виникнення прадавнього в світі примітивного землеробства вже на стадії Н. до. Для Н. до. характерні кременеві мікролітичні знаряддя геометричних контурів (див. Мікроліти ) , кременеві вкладиші для серпів і жнивних ножів, ступки і товкачі для розтирання зерен, кістяні гарпуни і риболовецькі гачки.
Літ.: Массон Ст М. До питання про мезоліт Передньої Азії, в кн.: Матеріали і дослідження по археології СРСР № 126, М-код.—Л., 1966; Шнірельман Ст А., Натуфійськая культура (огляд літератури), «Радянська археологія», 1973 № 1.
