Нарсес (греч. Narses) (близько 478 — 568, Рим), візантійський полководець і політичний діяч. Вірменського походження. Євнух, наближений імператора Юстініана I. Сприяв придушенню повстання «Ніка» (532). У 538 був посланий до Італії що в допомогу воював з остготамі візантійському полководцеві Велісарію, в 539 відгукнув. Знов направлений до Італії в 551 командувачем візантійської армією, розбив війська короля остготов Тотіли влітку 552 в Апеннінах, в містечка Тагина (нині Гуальдо-Тадіно); завоював Середню Італію, узяв Рим, в кінці 552 розгромив остготов в р. Сарно. У 554 відобразив напад полчищ франків і алеманнов на Італію. У 555 призначений правителем завойованої візантійцями Італії, де проводив політику реставрації рабовласництва і римської податкової системи. Придворні інтриги, з одного боку, і зростаюча незадоволеність населення Італії — з іншою привели до відставки Н. у 567.
Літ.: Удальцова З. Ст, Італія і Візантія в VI ст, М., 1959.
