Нарежний Василь Трофімовіч [1780, с. Устівіца, нині Велікобагачанського району Полтавської області, — 21.6(3.7) .1825, Петербург], російський письменник. Народився в сім'ї дрібномаєтного шляхтича. Вчився на філософському факультеті Московського університету (1799—1801: не закінчив). Служив чиновником в Грузії, потім в Петербурзі (1803—21). Рання творчість Н. (поеми, трагедії, псевдоісторичні повісті) пов'язано з російським передромантизмом. У зрілу пору створив серію романів, що продовжували традиції просвітницької прози 18 ст (Вольтер, Же. Ж. Руссо, Н. І. Новіков, Д. І. Фонвізін): зображення побуту поєднується в них з розважальним авантюрним сюжетом. Найбільш відомий «Російський Жілблаз, або Пригоди князя Гавріли Симоновича Чистякова» (ч. 1—3, опублікований 1814; ч. 4—6 були заборонені цензурою, опублікований в 1938), що дає сатиричні картини провінції і столичного життя, і «Чорний рік, або Гористі князі» (опублікований 1829). У «Арістіоне...» (1822) поставлена проблема виховання дворянства. Ряд вигадувань Н. присвячені Україні: «Бурсак» (1824), «Два Іван, або Пристрасть до тяжб» (опублікована 1825), нескінчений роман «Гаркуша, малоруський розбійник» (1825; опублікований 1956). Н.-бытописатель є попередником натуральної школи і Н. Ст Гоголя.
Соч.: Романи і повести, ч. 1—10 СП(Збори постанов) Би, 1835—36; Ізбр. соч.(вигадування) [Вступ. ст. Н. Л. Степанова], т. 1—2, М.. 1956.
Літ.: Белозерськая Н., Ст Т. Нарежний, ч. 1—2, СП(Збори постанов) Би, 1896; Переверзев Ст Ф., У витоків російського реалістичного романа, 2 видавництва, М., 1965.
