Нарбут Георгій Іванович [14(26) .2.1886, хутір Нарбутовка, нині Глуховського району Сумської області, — 23.5.1920, Київ], російський і український графік. У 1906—17 жив в Петербурзі. Як художник формувався під впливом майстрів «Міра мистецтва» (у 10-і рр. був член суспільства), головним чином І. Я. Білібіна, в якого вчився. Роботи Н. (в основному ілюстрації і оформлення книг) відрізняються чіткістю контурного малюнка і декоративністю композицій (ілл. до казки «Як миші кота ховали», видавництво в 1910); його манері властиві тонка стилізація мотивів ампіру і використання суцільних чорних силуетів (ілл. до байок Крилова, видавництва в 1911—12), а з середини 10-х рр. — звернення до традицій українського бароко, орнаментиці і геральдиці старих українських гравюр (ілл. до книзі Г. К. Лукомського «Старовинна архітектура Галіциі», видавництво в 1915).
В 1917 Н. переїхав до Києва, ставши згодом першим значним майстром української радянської графіки. Оформляючи книги («Українська азбука», 1917—18, не видана) і журнали («Містецтво», «Зірки» і ін.), широко звертався до мотивів народної творчості. Звичайна техніка Н. — туш, акварель.
Літ.: Георгій Нарбут. Посмертна виставка творі Харків. 1926; Бiлецький П., Георгiй Iвановіч Нарбут, Київ, 1959.
