Навик, доведене до автоматизму уміння вирішувати той або інший вигляд завдання (найчастіше — руховою). Всякий новий спосіб дії, протікаючи спочатку як деяка самостійна, розгорнута і свідома дія, потім в результаті багатократних повторень може здійснюватися вже як автоматично виконуваний компонент дії, тобто Н. у власному сенсі слова. На відміну від звички, Н., як правило, не пов'язаний із стійкою тенденцією до актуалізації в певних умовах. Окремі етапи утворення рухового Н. детально прослідили в роботах радянського психолога Н. А. Бернштейна : виходячи з концепції розумових дій, зроблені перші спроби планомірного формування Н.
В експериментах з тваринами добре вивчені Н. проходження лабіринтів, знаходження «обхідної дороги» (довкола перешкоди), інструментальні Н. і ін. З підвищенням загального рівня організації тварини зростає лабільність навиків, здібність до перенесення накопиченого досвіду в нові ситуації. Велике практичне значення має дресирування, коли Н. виробляються під цілеспрямованою дією людини.
Літ.: Бернштейн Н. Л., Про побудову рухів, М., 1947; Ходжава З. І., Проблема навику в психології, Тбілісі, 1960; Сачко Н. Н., Гальперін П. Я., Формування рухових навиків, в кн.: Формування знань і умінь на основі теорії поетапного засвоєння розумових дій, М., 1968.
