Набірне виробництво, сукупність процесів по створенню друкарської форми для здобуття з неї відтисків (відбитків).
Друкарську форму (набір) можна отримати ручним або машинним способом. Ручний спосіб, найбільш старий і малопродуктивний (до 2 тис. знаків в 1 ч ), застосовується в основному для набору складних частин видання — формул, заголовків, таблиць. Складаючи смугу набору, складач бере з набірної каси букву за буквою; проміжки між словами заповнюються пробільним матеріалом. Вирівнювання (виключення) рядків досягається зміною ширини пропусків між словами. Машинний (металевий) набір здійснюється на строкоотлівних набірних машинах напівавтомат або автоматично (продуктивність відповідно до 9 і 12 тис. знаків в 1 ч ). В результаті машинного набору отримують металеву набірну форму, придатну для безпосереднього друку або стереотипування. Основні стадії машинного набору: набір тексту, заголовків, формул, таблиць; верстка, тобто монтаж смуг з включенням в них заголовків, колонцифр, формул, кліше і т.д.; друк і читання пробних відтисків (коректур ); правка набору, підписання в друк. Друк коректурних відтисків при машинному наборі викликаний необхідністю усунення випадково виниклих помилок і правом автора і видавництва вносити зміни до видання. Коректурний обмін між друкарнею і видавництвом різко уповільнює цикл Н. п.
Машинний набір витісняється фотонабором, в результаті якого отримують діапозитиви (негативи) смуг (сторінок) книги, журналу, газети і т.п. Діапозитиви тексту і ін. елементи видань (формули, таблиці, ілюстрації) вмонтовують потім на прозору основу і шляхом подальшого копіювання виготовляють форми для необхідного способу друку (високого, офсетного, глибокого). Основні стадії фотонабору: здобуття перфо- або магнітної стрічки тексту і команд, що визначають характер шрифту і ін. дані набору, і здобуття діапозитива (негативу) у фотонабірній машині (можливе одночасне здобуття відтиску смуг для контролю); читання відтиску; підписання в друк. Діапозитиви (негативи) можна також отримувати за допомогою металевого набору одним з наступних способів: здобуття відтиску з набору на крейдований папір і фотографування його; здобуття відтиску безпосередньо на прозорій тонкій плівці; здобуття відтиску на спеціальній плівці з подальшою обробкою її в проявляючому складі (електротекс); безпосереднє фотографування набору.
Зображення потрібного знаку у фотонабірній машині за допомогою шрифтоносіїв або електронної пам'яті побуквенно проектується на світлочутливу плівку і фотографується. Завдяки оптичним і ін. системам фотонабірні машини забезпечують широкий діапазон шрифтів по кеглю і зображенню, володіють великою швидкодією і ін. перевагами. Можливе вживання для фотонабору ЕОМ(електронна обчислювальна машина). Підписання в друк при фотонаборі може здійснюватися одночасно із здачею рукопису в набір. Висока продуктивність фотонабірних автоматів (1 млн. знаків в 1 ч і більш), зменшення або ліквідація коректурного обміну різко скорочують тривалість виробничого циклу.
Для виготовлення оперативних видань, що не вимагають високої якості, застосовують машини, що набірний-пишуть, в яких отримують відтиск на прозорій плівці або папері. Відтиск на плівці використовується як діапозитив для монтажу і здобуття друкарської форми шляхом копіювання; відтиск на папері фотографується для здобуття діапозитива.
Створення систем з включенням апаратів, що читають, автоматичної коректури, фотоелектронних автоматів, ЕОМ(електронна обчислювальна машина) і т.д. дозволить повністю автоматизувати Н. п.
Літ.: Технологія поліграфічного виробництва, кн. 1, М., 1956; Попів Ст Ст, Загальний курс поліграфії, 6 видавництво, М., 1964; Шульмейстер М. Ст, Ручний набір, М., 1967.
