Міхайлов Максим Дормідонтовіч [13(25) .8.1893, село Кольцовка, нині Вурнарського району Чуваської АССР, — 30.3.1971, Москва], російський радянський співець (бас), народний артист СРСР (1940). З дитинства співав в церковних хорах; був відомим протодияконом в Омську (1918—21), Казані (1922—23), де виучувався співу у Ф. А. Ошустовіча, потім брав уроки у В. В. Осипова в Москві (1924—30). У 1930—32 соліст Всесоюзного радіокомітету (Москва). У 1932—56 соліст Великого театру СРСР. М. володів потужним, густим голосом великого діапазону, з бархатистими повнозвучними низькими нотами. Партії: Іван Сусанін («Іван Сусанін» Глінки), Кончак («Князь Ігор» Бородіна), Пімен («Борис Годунов» Мусоргського), Чуприна («Черевики» Чайковського, Державна премія СРСР, 1942), генерал Лістніцкий («Тихий Дон» Дзержінського) і багато ін. Виступав як виконавець російських народних пісень. Знімався в кіно. З 1951 гастролював за кордоном. Державна премія СРСР (1941). Нагороджений орденом Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Літ.: Кузнецова А. С., Повість про народного артиста, М., 1964; Львів М., Росіяни льовци, М., 1965, с. 180—90.
