Мінье (Mignet) Франсуа Огюст Марі (8.5.1796, Екс-ан-Прованс, — 24.3.1884, Париж), французький історик, член Академії моральних і політичних наук (1833), член Французької академії (1836). Здобув юридичну освіту, з 1818 — адвокат в р. Екс. На початку 20-х рр. переїхав до Парижа; разом зі своїм найближчим другом А. Тьером взяв активну участь в боротьбі ліберальної опозиції проти монархії Бурбонів. Співробітничав в журналі «Курье франсе»(«Соurrier français»), в 1830 з А. Каррелем і Тьером заснував газету «Насьональ» («National»). У числі інших опозиційних журналістів підписав декларацію протесту проти Липневих ордонансов 1830. Ревностний прибічник конституційної буржуазної монархії, брав участь в Липневій революції 1830. У 1830—48 М. був директором Архіву міністерства закордонних справ.
М. (наряду с О. Тьеррі, Ф. Гизо, А. Тьером) — один з творців нового напряму в буржуазній історіографії, що розглядав боротьбу класів як головний двигун історичних подій. Найбільшу популярність М. здобув завдяки своїй книзі «Історія французької революції» (1824, русявий.(російський) пер.(переведення) 1906). На думку М., Французька революція була неминучою, бо феодальних буд перестали відповідати потребам буржуазії, що посилилася. У 3-м-коді стані М. розрізняв «середній клас», тобто буржуазію, на стороні якої були всі його симпатії, і «натовп». Не дивлячись на свою ворожість до «простолюддя», М. вважав якобінську диктатуру неминучим і важливим етапом революції, необхідним для подолання опору знаті. М. розумів і схвалював класову боротьбу лише до тих пір, поки її вела буржуазія проти феодалів, і різко засуджував виступи пролетаріату проти буржуазії. Після Революції 1848 М. відійшов від революційної тематики і звернувся головним чином до вивчення історії 16 ст («Історія Марії Стюарт», 1851, русявий.(російський) пер.(переведення) 1863, і ін.).
Значна частина робіт М. присвячена історії середніх століть. М. акцентував увагу переважно на негативних сторонах феодальних буд, бачивши у феодалізмі в першу чергу політичну нестійкість анархію. Великим переворотом в історії він рахував виникнення середньовічних міських комун, з яким зв'язував появу основного суперника класу феодалів — буржуазії.
Соч.: De la feódalité, des institutions de St. Louis et de l''influence de la législation de се prince, P., 1822; Histoire de la Révolution française..., v. 1—2, P., 1824; Rivalité de François I et de Charles-quint, v. 1—2, P. 1875.
Літ.: Рєїзов Би. Р., Французька романтична історіографія, Л., 1956, с. 228—51; Космінський Е. А., Історіографія середніх століть, М., 1963, с. 397—399; Petit Е., Fr. Mignet, P., 1889.
