Тьеррі (Thierry) Огюстен (10.5.1795, Блуа, — 22.5.1856, Париж), французький історик, один із засновників романтичного напряму у французькій історіографії, член Академії написів (1830). Закінчив в 1813 Вищу нормальну школу. У 1814 став секретарем До. А. Сен-Симона, але надалі з ним порвав (1817).
Вплив ідей Сіна-Симона позначився на історичній концепції Т. Согласно Т., головний суб'єкт історії — «народ», що протистоїть дворянству; історичний процес визначається боротьбою між двома класами: між третім станом (буржуазія і селянство) і привілейованими станами (дворянство і духівництво); класова боротьба виросла з боротьби двох «рас»: «раси» переможених проти «раси» завойовників (у Франції галло-рімлян проти франків, в Англії англосаксів проти норманнів); «раса» завойовників надалі стає привілейованим класом («Листи про історію Франції», «Історія завоювання Англії норманнами»). У роботі про завоювання Англії, в «Розповідях з часів Меровінгов» яскраво виступають романтичні межі творчості Т.: емоційність викладу, драматизація історичних подій, любов до деталей, що створюють місцевий колорит. Т. залучав як основні джерела хроніки, легенду. Головне завдання історика бачив в художньому відтворенні подій минулого за допомогою інтуїції. На відміну від ін. істориків-романтиків, Т. не ідеалізував середньовіччя, змальовував його епохою «військового деспотизму», панування грубої сили. Після Липневої революції 1830 Т. беззастережно прийняв Липневу монархію. Еволюція управо політичних поглядів Т. викликала і зміну його історичній концепції: у роботі «Досвід історії походження і успіхів третього стану», написаній останніми роками Липневій монархії, Т. більше не підкреслював непримиренної ворожнечі між двома класами (а у минулому між двома «расами») відзначав позитивну роль дворянства, його військову доблесть, патріотизм; якщо раніше Т. прославляв Жакерію, то тепер він характеризував її негативно, як що залишила «... по собі лише ненависне ім'я і сумні спогади» (Вибрані соч.(вигадування), М., 1937, с. 41). Революція 1848, що розкрила антагонізм між пролетаріатом і буржуазією, потрясла Т., що стверджував раніше, що боротьба класів припиняється з перемогою буржуазії, бо третій стан — єдиний клас. Т. намагався довести, що зіткнення між буржуазією і пролетаріатом в 1848 — історичне непорозуміння, яке не повинне повторитися в майбутньому. Після Революції 1848 Т. більше у пресі не виступав. Він зробив сильний вплив на багато європейських буржуазних істориків.
К. Маркс високо оцінював роботу Т. по історії третього стану, називав Т. «... батьком ''''классової борьби'''' у французькій історіографії...»; в той же час він розкрив буржуазну суть концепції Т. про єдність третього стану, про відсутність історичного коріння антагонізму усередині нього (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 28, с. 321).
Соч.: Œuvres complètes, v. 1—10, P., 1851; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Ізбр. соч.(вигадування), М., 1937.
Літ.: Плеханов Р. Ст, О. Тьеррі і матеріалістичне розуміння історії, Соч., т. 8, М. — П., 1923; Алпатов М. А., Політичні ідеї французької буржуазної історіографії XIX ст, М. — Л., 1949, с. 61—84; Рєїзов Би. Р., французька романтична історіографія, Л., 1956, гл.(глав) 4; Космінський Е. А., Історіографія середніх століть, М., 1963, с. 370—82.
