Міношукач, переносний прилад для виявлення мін, встановлених в грунті або під водою. Застосовується при тому, що проробляє проходів в мінних полях противника і при розмінуванні місцевості. М. зазвичай складається з іськательного пристрою (у вигляді рамки, пластини або циліндра), генератора електричних коливань, індикатора (звукового, візуального і ін.), джерел електричного струму і інших деталей. Він дозволяє виявляти міни, встановлені в грунті на глибині до 50 см або на дні водоймища на глибині до 1 м. Більшість сучасних М. обслуговуються однією людиною. Пошук неметалічних мін виробляється за допомогою щупа і ін. способами. Вперше М. був створений в СРСР в 1936 військовим інженером Би. Я. Кудимовим. М., вдосконалений в 1939, застосовувався радянськими військами в радянсько-фінляндській війні 1939—40 і у Великій Вітчизняній війні 1941—45. У 2-ій світовій війні 1939—45 М. був основним засобом розвідки мінних полів у всіх воюючих арміях.
