Мільтон, Мілтон (Milton) Джон (9.12.1608, Лондон, — 8.11.1674, там же), англійський поет, політичний діяч, мислитель. Син нотаріуса, близького пуританським кругам. У 1632 закінчив Кембріджський університет, отримавши міру магістра мистецтв. Вже в ранніх творах М. (соч. філософського характеру, вірші на англійській і латинській мовах) позначилося знайомство М. з філософією Ф. Бекона і ін., його близькість до пуританської поезії: «L''allegro» («Життєрадісний») і «II penseroso» («Задумливий») — ліричний диптих; драматична поема «Комус» — алегорія боротьби цнотливості з пороком. У 1638 М. опублікував елегію «Люсидас», повну натяків на релігійно-політичну боротьбу в Англії. У 1638—39 жив в Італії, в 1639 повернувся на батьківщину, щоб виступити проти т.з. єпископальній церкві; боротьба проти неї була прелюдією боротьби проти монархічних буд. У період Англійській буржуазній революції 17 століть М. — видатний публіцист, прибічник індепендентов . В захист свободи друку проти прийнятого Довгим парламентом закону про цензуру написав памфлет «Ареопагитіка» (1644, русявий.(російський) пер.(переведення) 1907). Книга «Іконоборець» (1649), що обгрунтовує засудження і страту короля Карла I як тирана, вбивці і відвертого ворога англійської держави, відкриває полеміку з роялістськими памфлетистами Англії і континентальної Європи. У двох памфлетах «Захист англійського народу» (1650 і 1654) М. виступив послідовником тираноборських теорій 16 ст, поборником суверенітету англ.(англійський) республіки. У 1649—1652 на посаді «латинського секретаря» вів міжнародне державне листування; співробітничав в офіціозному журналі «Меркуріус політікус» («Mercurius Politicus»). Неодноразово висловлював тривогу з приводу положення справ в Англії, засуджуючи порушення прерогатив парламенту, відсутність релігійної свободи, розправу з демократичним рухом. У памфлетах 1659—60 М. запобігає про те, що торжество Реставрації приведе до відродження тиранення. До цього часу відносяться його переведення псалмів і сонети.
Після реставрації Стюартов (1660) соч.(вигадування) М. «Іконоборець» і обидва памфлети «Захист англійського народу» були публічно спалені. Уникнувши в'язниці і смерті, М. вів відокремлене життя. Його лиха посилила сліпота. У цей період напруженої творчості їм створені поеми на біблейському матеріалі «Втрачений рай» (1667) і «Повернений рай» (1671), а також «Історія Британії» (1670). У першій говориться про закономірність повстання проти самого бога. Бунтівний образ Сатани, при всьому протиріччі, яке проявив М. в оцінці його дій, тітанічен і глибоко привабливий, як і образи людей, що порушують божу заповідь. Гуманіст, що боровся в М. з богобоязливим пуританином, визначив складний, суперечливий ідейно-художній комплекс поеми. Друга поема М. слабкіша, хоча і в ній міститься ідея боротьби. Творча дорога М. закінчила блискучою трагедією «Самсон-борець» (1671, русявий.(російський) пер.(переведення) 1911), що славить невичерпні сили народного опору тираненню. Творчого еволюція М. йшла від традицій Пізнього Ренесансу до виробленню самостійного стилю, в якому намічається загальна классицистічеськая тенденція. Дія М. на розвиток європейської поезії просліджується аж до 30-х рр. 19 ст Англійського поета і мислителя знали і високо цінували в Росії 18—19 вв.(століття), і сам М. проявив інтерес до Росії, присвятивши їй «Коротку історію московії» (1682, русявий.(російський) пер.(переведення) під назвою «московія Джона Мільтона», 1875).
Соч.: The works, v. 1—8, N. Y., 1931—38; у русявий, пер.(переведення) — Втрачений і повернений рай, СП(Збори постанов) Би, 1899.
Літ.: Луначарський А. Ст, Собр. соч.(вигадування), т. 4, М., 1964, с. 164; Історія англійської літератури, т. 1, ст 2, М. — Л., 1945; Кон І. С., Дж. Мільтон як соціально-політичний мислитель, «Питання філософії», 1959 № 1; Самарін Р. М., Творчість Джона Мільтона, М., 1964; Hanford J., Milton handbook, N. Y., 1926; Tillyard E. M., Milton, L., 1959; Muir K., John Milton, L., 1961; Parker W. R., Milton. A biography, v. 1—2, Oxf., 1968; Milton studies..., [Pittsdurgh, 1969] (видавництво продовжується).
