Міклошич (Miklosich, Miklošič) Франц (Франьо) (20.11.1813, Радомерщак, поблизу р. Лютомер, — 7.3.1891, Відень), австрійський і словенський мовознавець. Основоположник школи порівняльно-історичного вивчення граматики слов'янських мов, академік Віденської АН(Академія наук) (1851). Закінчив університет в Граці. Професор університету у Відні (1850—1886). В кінці 30—40-х рр. примикав до іллірізму . Основні праці присвячені порівняльному вивченню граматики і лексики слов'янських мов («Порівняльна граматика слов'янських мов», т. 1—4, 1852—75; пізніше за тт. 1 і 3 були повністю перероблені і вийшли другим виданням соотвенно в 1879 і 1876). М. вивчав також старослов'янські мови («Словник старослов'янської мови», 1850; 2 видавництва 1862—65). Слідуючи паннонськой теорії Ст Копітара, зводив старослов'янські мови до мови древніх слов'ян Паннонії, предків словенських. Досліджував взаємодію слов'янських мов і мов сусідніх народів — угорців, румун, албанців і ін., вивчав циганську мову. Займався слов'янською топонімією і ономастикою. Заслугою М. є видання середньовічних слов'янських текстів («Супрасльськая рукопис», 1851, «Шишатовський апостол», 1853, «Хроніка Нестора», 1860, і ін.), джерел по історії слов'ян («Monumenta serbica», 1858). Досліджував також слов'янську літературу, був засновником порівняльного вивчення слов'янського епосу. Займався слов'янським правом, етнографією. Член Петербурзькою АН(Академія наук) і ін. академій.
Соч.: Etymologisches Wörterbuch der slavischen Sprachen, W., 1886; Lexicon palaeoslovenico-graeco-latinum emendatum auctum, fasc. 1—6, Vindobonae, 1862—65.
Літ.: Ягич І. Ст, Історія слов'янської філології, СП(Збори постанов)Б, 1910.
